Як у Закарпатті досліджували літаючі корита
Ukraїner — новий медіа-проект, який стартував ще влітку із Закарпаття і який має на меті шляхом ретельних досліджень зрозуміти і сформулювати те, ким ми є. Тож у рамках проекту учасники: Богдан Логвиненко, Дмитро Охріменко, Валентин Кузан, Траян Мустяце нещодавно побували у селі Нижній Бистрий, що на Хустщині.
Слід зазначити, що учасники експедиції планують провести у дорозі 18 місяців, побувати у 220 населених пунктах і дослідити особливі місцини нашої держави. Враженнями від побаченого вони діляться у своїх блогах.
Вояж до батьківщини літаючих корит неабияк вразив мандрівників і з приводу відвідин гірського села вони зауважили:
«Нам написав Василь, і ми трішки відкоригували маршрут, аби заїхати до нього і побачити канатну дорогу над річкою, яку сконструював його дід. В селі Нижній Бистрий не вистачало мосту, і ще навіть за радянських часів люди тут не чекали чогось від влади, а самі взяли і зробили. Вийшов хоч і не міст, але транспортувалися і телята, і свині, а тепер ще й туристи, що проїжджають повз село».
Слід зазначити, що канатні установки люди почали будувати давно аби переправлятися з берега на берег, оскільки у віддалених населених пунктах завжди не вистачало мостів.
Таким чином вони транспортували і худобу, і городину, і сіно…
— Десь із 1970-х років люди сідають на якесь відро і подорожують над річкою. Це виглядає просто фантастично, — каже місцевий мешканець Василь Росоха. – Таким чином у Нижньому Бистрому вирішують господарські питання. До речі, так не тільки катаються самі, але й перевозять і борошно і навіть телят та свиней. Установка складається з барабану, на якому є два мотки, тросу та безпосередньо корита. Коли барабан повертається, трос транспортує вантаж на інший бік.
Цікаво, що відколи журналісти позвали диво-переправу літаючим коритом, подивитися на неї приїжджають туристи з різних куточків держави. Спробувати екстремальну атракцію хочуть усі, хто випадково опиняється у Нижньому Бистрому.
— Знімали «корита» у селі багато українських каналів. Приїздили навіть телевізійники із Латвії, Румунії, Угорщини та Словаччини. Головне ж при переправі – не триматися за трос, бо можна пошкодити пальці, — наголошує пан Василь. — А ще – потрібно вміти тримати рівновагу, щоб не випасти з «сідла».
Як наголосили учасники експедиції, транспорт доволі гучний, але досить зручний, а до сусіднього берега їхати зовсім не страшно, хоча річка є доволі глибокою. Вони також порекомендували кожному хто побачить диво техніки, неодмінно спробувати американські гірки по-закарпатськи, які є ще й своєрідним мостом між минулим а сучасним.
