На Мукачівщині сестра Ліджі Пайяпілі вже 12 років лікує людей за допомогою молитви

У мене були туберкульоз кісток і менінгіт, і я звернулася до Бога з проханням зцілити мене і пообіцяла, що тоді повернуся до України. Я ніколи не просила в Бога цей дар, я не знала, що його маю. Я завжди хотіла служити тихо. Мені було досить того, що Бог мене знає. І я далі того прагну. Я не зірка. Не прагну слави.

Спочатку, коли я починала молитися, заступатися за людей, я своїм тілом відчувала людей під час молитви, якщо хтось мав проблему з серцем, то я відчувала своє серце. І так я могла сказати, що Бог зцілив тих, хто мав хворе серце. Я закриваю очі і питаю Бога, чекаю на Його відповідь, бо я знаю, я не маю сумнівів, що Ісус зі мною, бо я приймаю Його щоденно через Причастя. Він може мені підказати. Я відчуваю, наприклад, що мене болить коліно і тоді я питаю: «Скільки разів?». І от біль закінчується, починається знову, потім ще раз і я вже знаю, що є троє людей із такою проблемою. Під час молитви періодично з’являються болі. Коли люди приходять на молитву, я відчуваю їхній біль. Тоді я можу сказати, що Бог їх зцілює. На початку я не розуміла, що відбувається, і зверталася до лікарів, бо мене постійно щось боліло. Я не розуміла. Я думала, що це я хвора. Лікарі мене обстежували та не знаходили ніяких хвороб. Зранку мене з болями возили до лікаря, який нічого не знаходив, а по обіді приходили на молитву люди і якщо Бог хотів  зцілювати, тоді біль посилювався, а після молитви біль минав.

Я починаю молитву, покладаючи руки на тих, за кого буду молитися. Часто люди падають. Але я би не хотіла, щоб люди вважали це чимось вирішальним, бо насправді це не настільки важливо – чи людина впала під час молитви над нею, чи ні. Особисто я це розумію так, що іноді Бог дозволяє відчути нам свою силу. Божа благодать діє настільки сильно, що наше тіло того не витримує, хоча це триває лише декілька секунд. Недавно я була у Житомирі, дуже високий чоловік кремезної статури також впав, для мене це було свідченням того, яку силу має Бог. Але для тих, хто не падає, це не означає, що вони не отримали благодаті, просто ми всі різні люди і різні ситуації переживаємо по-різному, як з анекдотом – хтось буде голосно сміятись, хтось лише посміхатись, а в когось взагалі не буде жодної реакції, так і наше тіло — реагує по-різному.

Часом ті люди, що падають, мають великі внутрішні рани і потребують зцілення, це як операція під наркозом – Господь знечулює, щоб оздоровити. Я зауважила, що ті люди, котрі падають після дотику, потому сильно плачуть і бачу, як у цей момент вони зводяться на ноги вже зовсім іншими людьми. Одна жінка зі Львова, яка страждала від депресії, прийшла на молитву і пережила власне те, про що я щойно казала – падіння і плач, так от вона дала свідчення, що після цього відчула себе зовсім іншою людиною — від депресії не залишилося навіть сліду.

Буває таке, що приходять люди, які поводяться, як одержимі, сильно кричать. Вперше я з таким зіткнулась, коли єпископ скерував мене до чоловіка, який мав проблеми. Спершу він спокійно зі мною розмовляв про свої проблеми, а коли я почала молитися, він почав шуміти, кричати, хотів мене вкусити, гавкав, мекав. Тоді я просила своїх співсестер, щоб прийшли і заступились за мене, бо я дуже вірю у силу спільної молитви. Сестри прийшли, і ми разом молилися. У той час чоловік завис разом з кріслом на кілька хвилин у повітрі, але мені не було страшно. Я завжди молюсь перед Євхаристією і вірю у присутність Бога, а якщо Бог зі мною, то мені не треба боятися. Я не екзорцист, у мене немає такого привілею від Єпископату. Я лише заступаюся за людей у молитві і прошу Ісуса, щоб звільнив їх, напряму з темними силами я розмовляти не можу і не маю права.

Особисто зі мною поки що не траплялося жодних незрозумілих чи ірраціональних речей у зв’язку з моєю діяльністю. Мені здається, що через те, що я перед своїм служінням вже багато страждала, то зараз нічого такого зі мною не стається. Це я собі так думаю, не знаю, що буде далі, але зараз – нічого такого. А ще, мабуть, тому, що дуже багато людей моляться за мене.

Я в Україні зустрічала дуже багато людей, які вірять у прокляття, навіть більше, ніж у благословення. Часом і справді може так бути, що хтось прокляв, але якщо людина практикує християнське життя і причащається часто, то Боже благословення сильніше, ніж якесь людське прокляття. Мені здається що треба перемкнути свою віру з прокляття на благословення. Люди вірять у прокляття, щоб заспокоїти себе: син сильно п’є – то його хтось прокляв, але причина в тому, що це його власний вибір. Може бути так, що батьки проклинають дітей від образи чи злості, але це не означає, що від того треба страждати ціле життя – треба просити про Божу ласку і про прощення, навіть якщо батьки вже померли. Господь має силу все відвернути і замінити прокляття на благословення. Це питання того, у що люди більше  вірять.

Коли я приїхала в Україну, мені сказала одна бабця, що достатньо буде з’їсти літру малини восени, щоб віруси нас не чіпали цілу зиму. Ми не можемо сказати вірусам, щоб нас не атакували, але можемо захистити себе самих, щоб вони до нас не чіплялися. Те саме і тут – ми можемо захистити себе через Таїнства і молитву – часта сповідь і Причастя роблять нас не вразливими до того, хто б там що з наших сусідів не робив і чим би не займався. Ніякі ворожіння не будуть мати на нас впливу, якщо ми духовно сильні. Благословляймо тих, хто нас проклинає.

Ще одне поширене питання: Чому з віруючими людьми, які часто ходять до церкви, стається щось погане, вони хворіють чи мають тяжкі випробування? Так от, те що ми ходимо до церкви, не означає, що ми ніколи не захворіємо. Тут великим прикладом є св. Йосип, який жив у присутності Ісуса і вмер на руках у Марії. Ісус, який міг його воскресити, не зробив цього. Ми не завжди розуміємо, чому маємо ті чи інші страждання. Це відомо лише Богу. Наші хвороби можуть бути як наслідком чисто фізичних проблем, так і наслідком духовного занепаду. Це може бути по-різному. Наприклад, епілепсія – часто це лише фізична проблема через погану циркуляцію крові або травму, а часами через гріхи. До мене приходив такий хлопець на молитву, в якого була епілепсія і Бог мені дуже конкретно показав його життя і те, через які гріхи він страждає на епілепсію. Отже, в його конкретному випадку йшлося передовсім про духовне зцілення. І якщо він перестане грішити, то хвороба відступить.

Було таке декілька разів, коли на молитву приходили ворожки. Я відчувала, як мене нудить, і просила Бога показати мені, через кого в мене такий стан. Я підходила і питала, чому прийшли, то відповідали, що на молитву, але коли я клала на них руки, то відчувала недобрі наміри. А одна мені так і сказала: «Ви забираєте від нас клієнтів» Я відповіла, що я не роблю бізнес, я не працюю, а служу. Інша сказала, що ворожила мені на смерть і я скоро вмру. Але я не боюсь, бо зі мною Бог. Не треба боятися людей і підозрювати кожного у тому, що нам щось зробить. Треба просто усвідомити собі, що сповідь раз на рік — цього замало, треба більше дбати про чистоту душі.

Я думаю, що гріх в принципі здатний зробити людину хворою, але навряд чи конкретний гріх викликає конкретне захворювання. Одного разу прийшла жінка з раком матки, я молилася за неї і – Бог мені відкрив, у чому проблема. Я спитала її, чи робила вона колись аборт. Вона зізналась що робила декілька разів. Бог мені відкрив, що вона приймала для цього таблетки, а ця таблетка вбила не лише її дітей, але і матку. Тобто ряд прийнятих рішень і їхні наслідки стали причиною хвороби. Все почалося з гріха. Не знаю, що було далі, я просила її піти до сповіді і покаятись, але чи пішла вона, я не знаю.

Не варто прикрашати свої оселі сувенірами невідомого                   значення та походження

Одного разу я прийшла до чоловіка, який був важкохворий, але не міг померти. У помешканні був сувенір у вигляді змії. Я прийшла, молилася і просила в Бога пробачення для нього, щоб його душа могла відійти. Чоловік той помер, а я попросила в його дружини, щоб спалила той сувенір, бо коли я молилася, а я зазвичай закриваю очі під час молитви, я почула, що щось відбувається, і відкривши, очі побачила ту гадюку. Жінка, коли її палила,бачила, як та гадюка три рази підскочила. Від цього жінка знепритомніла. Тому я би радила, якщо ми не знаємо до кінця, що це за сувенір, то краще не купувати і не приносити такого додому.

Бог дає мені побачити  скільки в кого часу залишилося до зустрічі з Ним

Я можу побачити під час молитви, що декому залишилося буквально декілька днів. Спочатку я це говорила. Потім мені порадили не казати, бо це не допомагає – людям психологічно важко це пережити. Тому тепер скажу, що треба посповідатися і причаститися, прийняти Єлеопомазання. Але це не означає, що якщо я це комусь кажу, то він вмре, бо я всім даю такі поради. Бо якщо ви хворієте, то підіть спершу до сповіді, а тоді до лікаря.

Сергій ІВАНИЦЬКИЙ, CREDO