Що думають закарпатці про чергове перенесення безвізового режиму
Нещодавно стало відомо, що безвізовий режим знову відтерміновується, хоча на нього закарпатці чекають із особливим нетерпінням. Географічне розташування області, велика кількість заробітчан робить для мешканців нашого краю поїздки за кордон без віз особливо бажаними. Проте, як стало зрозуміло, наші сподівання знову виявилися марними. Тож що про це думають мешканці нашого міста?
Василь Подоляк, водій
Взимку нам казали, що безвіз переноситься на весну, весною – що на літо, влітку, що на осінь – тепер… на лютий, а може й березень. Скільки можна відстрочувати? Це – підступні плани Кремля. Наші східні сусіди проводять масштабну дестабілізацію в Україні. І провокації зоні АТО – це тільки верхівка айсберга. До порядку денного засідання Європарламенту навмисне не включили питання України і Грузії. Чому б це так, коли ми виконали всі зобов’язання? Навіть до Закарпаття докотитися сепаратистські настрої саме завдяки Росії. Путін знайшов важелі впливу і на Європу… тому ми так і чекаємо… з моря погоди.
Анжеліка Король, підприємець
Наша влада своїм прикладом показує, що українцям безвізовий режим не потрібний. Чиновники задекларували такі статки, що голова йде обертом. Нам не вірять. Між іншим, декларування доходів давно використовується у Європі. І там депутати не бідкаються, не нарікають, що їхні прибутки народ висміює, чи висловлює обурення. У нас же в людей є на те свої причини. Адже просте населення бідує. Так же й із безвізовим режимом. Ми на нього з нетерпінням чекаємо, а хтось із дипломатичними паспортами мандрує Європою. Живемо в одній державі якби у двох паралельних реальностях.
Ярина Томишин, економіст
Подвійне громадянство у нас засуджується. Але два паспорти мають навіть окремі представники влади. А простому пересічному закарпатцю інколи й іншого виходу немає, аби найти нормальну роботу за кордоном. Вдома платять мало, у країнах Європи ж простіше реалізувати себе з документами будь-якої держави, що є членом ЄС. Не схвалюю подвійне громадянство, однак розумію тих, хто пішов на такий ризикований вчинок, бо безвізовий режим уже чекаємо занадто довго. А їсти ж треба… Великі підприємства простоюють, нові робочі місця створюються не так уже й часто. А в селах взагалі знайти роботу дуже важко. Тому поїздки за кордон для багатьох є порятунком. Хтось там працює, хтось – возить продукти і продає їх на наших ринках. Без візи навіть дітей у сусідню Угорщину в зоопарк повезти не можна.
Оксана Борисюк, пенсіонерка
Особисто для мене не має значення є, чи немає безвізового режиму. За кордон не їжджу. Пенсію отримую вдома, та й відпочиваю теж у рідному місті. Моїх статків не вистачає на те, аби ніжитися на пляжах Анталії. Але дітей шкода. Нашу молодь. Європа ж нас дурить. Наші сподівання, вже, здається, марні. Після Майдану всі вірили, що за кілька місяців ситуація стабілізується, покращиться економіка, що зростуть зарплати та пенсі, що за комунальні послуги не доведеться віддавати останні гроші. Але що ж ми отримали – анексію Криму, війну на Донеччині та Луганщині, уряд, який декларує мільйонні статки і нову хвилю зубожіння населення. Покращень, на жаль, немає. Тому вчимося сприймати як належне сумні реалії і звикаємо до обманутих сподівань.
Володимир Товт, торговий представник
Наша дорога до безвізу чомусь є аж занадто довгою. Чомусь щоразу на нашому шляху до Європи з’являються якісь перешкоди… і це триває вже більше двох років. Не можу зрозуміти, чому так. У мене сестра живе в Німеччині, їздити до неї проблематично. І не тільки мені. Але й літнім батькам… На безвізовий режим дуже чекаю. Та й не я один. Скільки наших краян їздять до Словаччини, Чехії, Угорщини, Польщі. Для них то – єдина можливість заробити нормальні гроші для родини. Гадаю, проблема не тільки в біженцях. Нас блокують із-за Росії. Надто сильно затягнулося це рішення для нашої держави. І якщо у Східних областях людей це не настільки непокоїть, то для нас безвізовий режим є нагальним питанням.
