Переможницею конкурсу «Міс Ужгород» стала Ксенія Струк

На сцені, у світлі софітів та на сторінках глянцевих журналів життя учасниць конкурсів краси виглядає доволі яскравим і привабливим. Той же, кому доводилося зазирати за лаштунки, добре знає, скільки нервів, тяжкої праці, недоспаних ночей, а інколи й гірких розчарувань коштує конкурсанткам участь у таких заходах. Кожна з дівчат повинна усвідомлювати: виберуть лише одну. Але ж так хочеться бути тією обраницею. Цьогорічною переможницею конкурсу краси в Ужгороді стала студентка третього курсу юридичного факультету УжНУ Ксенія Струк. Для багатьох знайомих перемога дівчини не була несподіванкою, а от що думає з цього приводу сама Ксенія? Відповідь на це та деякі інші запитання Міс Ужгород-2016 погодилася дати газеті «Програма на тиждень».

– Ні, я змалечку звикла виступати, оскільки займалася художньою гімнастикою, вокалом, спортивними танцями у ССТ «Бліц». З п’ятнадцятирічного віку мене залучали до різних показів моди, не раз виступала як фотомодель, навіть довелося зніматися у презентації колекції одного з відомих українських модельєрів. Можна сказати, що до конкурсу «Міс Ужгород-2016» вже була підготовленою, принаймні, не боялася сцени. До того ж два роки тому від природничо-гуманітарного коледжу, де я навчалася, брала участь у конкурсі «Міс УжНУ». Тоді я отримала лише титул «Міс привабливість» і трохи, як би то сказати, пережила певне розчарування.

– По-перше, досить приємно, коли тебе запрошують. А цього разу так і було, не я сама висунула свою кандидатуру – мені запропонували. По-друге, такі заходи – це дуже цікаво. Нудно лише ходити на пари і вчитися. На мою думку, молода людина повинна мати у житті і якусь улюблену справу, адже це можливість додатково реалізуватися.

– Цьогоріч як такого у звичному розумінні кастингу не було. Річ у тім, що Владислав Лакатош, який залишився головою оргкомітету та офіційним представником конкурсу «Міс Україна» у Закарпатській області, призначив директорами конкурсу Анастасію Костич та Алісу Конончук (свого часу вони також були конкурсантками-переможницями) і дівчата особисто шукали потенційних кандидаток, в основному через соцмережі. Далі вже відбувалося безпосереднє знайомство, бо за фотографіями у соціальних мережах, звісно, не можна точно визначити, чи підходить претендентка за всіма параметрами. Це був свого роду закритий кастинг. Торік, навпаки, був оголошений набір – і дівчата приходили самі.

– Ми мали чотири виходи: танцювальний, у народному одязі, у купальниках і у вечірньому вбранні. Для кожного нам практично надавався весь одяг. Наприклад, вечірні сукні ми отримали від спонсорів, народний одяг надала львівська дизайнер Тетяна Палій, купальники і танцювальне вбрання нам шили, а тканину для цього видавали. Організатори кожній дівчині малювали окремі фасони і суконь, і купальників. Конкурсанти були поставлені у рівні умови. Тож загалом оцінювалися не образи із зачісками, у костюмах, в аксесуарах, а сама дівчина. Ми хіба що купували собі туфлі.

– Частково змінилося на краще. Навіть не очікувала, що викладачі будуть до мене поблажливішими, бо я багато пар пропустила, готуючись до виступу. Однокурсники і друзі вітали мене. Якоїсь заздрості з їхнього боку ніби й не помітила. Загалом ставлення хороше.

– Звісно, що так. Але конкурс краси і фотосесії та покази мод – зовсім різні речі. Модельний бізнес – це робота, яка дає змогу заробити завдяки своїм зовнішнім даним. А функція конкурсів краси дещо інша. Переможниць залучають до різних соціальних проектів, вони своєю участю привертають увагу до проблемних питань, які є в місті, допомагають їх вирішити, правда, на громадських засадах, тобто безкоштовно. Модель представляє лише власні інтереси, а Міс – інтереси міста.

– Ні, «Міс Закарпаття» – окремий конкурс, не пов’язаний з «Міс Ужгорода». Далі йде конкурс «Міс Україна». Сертифікованим є конкурс «Міс Ужгорода», точніше він має підтримку від конкурсу «Міс Україна». Тому враховується думка організаторів Національного конкурсу, а всі відео та фото учасниць розглядаються в оргкомітеті «Міс Україна». Я, до речі, не вірила, що представлятиму наш край на такому престижному заході державного рівня, поки сама директор конкурсу «Міс Україна» Ірина Копаниця не повідомила про це.

– Чесно кажучи, я не зовсім усвідомлювала, що оголосили саме мій номер. Коли більшість отримала якісь відзнаки, я вже подумала, що знову на мене чекає розчарування. Навіть вирішила для себе, що це востаннє беру участь у подібних заходах. Якщо ви бачили відео, то там видно, як я опустила руки і перестала чогось чекати. Як раптом почула, що стала «Міс Ужгорода». Ну, не можливо передати словами, що я пережила в цей час. Зрозуміла, що стала переможницею, коли побачила, як вибігає на сцену моя подруга, котра допомагала мені за лаштунками одягатися. Потім вибігли вітати мене мої рідні.

– Мої рідні і близькі подруги підтримували мене на всіх етапах, але, здається, моя перемога стала для них такою ж несподіванкою, як і для мене. Так, вони першими привітали мене. Також дуже приємним сюрпризом було вітання від двох незнайомих хлопців, які подарували мені гарні букети і навіть не захотіли представитися. Сказали, що просто мали намір саме мені вручити ці квіти.

– Ну, насамперед, готуюся до зимової сесії. Збираюся працювати над створенням якогось соціального проекту. Якого саме – стане відомо трохи пізніше. Далі на мене чекатимуть приготування до конкурсу «Міс Україна». А в майбутньому хочу стати адвокатом. Щодо модельного бізнесу, не знаю, це залежить від багатьох чинників. Скажу так: час покаже, не хочу забігати наперед. Але однозначно збираюся здобути юридичну освіту і влаштуватися на роботу за фахом.