Ужгородець утримує вдома більше 150 голубів
Голуби завжди вважалися благородними птахами, передвісниками добра і символами миру. Колись утримувати їх було дуже почесно і цим займалися одиниці. Тих, хто професійно розводить пернатих, небагато і зараз, здебільшого – це ентузіасти.
19-річний Сергій – голубівник уже не в першому поколінні. Пернатих утримували і його батько, і дід.
— Дід Олександр Біндас розводив голубів ще у 50-х роках минулого століття. У нього справді дуже багатий життєвий досвід, він любив цю справу і вважав її дуже важливою та відповідальною. Мені любов до птиці прищеплювали з раннього дитинства, – розповідає Сергій.
Юнак, між іншим, є студентом-другокурсником УжНУ, навчається на факультеті туризму та міжнародної комунікації.
— Мені довелося продовжити родинні традиції, хоча в житті я обрав стежку не ветеринара, не зоолога, а дещо інше… те, до чого по-справжньому лежить душа, – запевняє хлопець.
Займатися голубівництвом Сергій не хоче, переконаний, що нині, за сучасних економічних умов у державі – це невигідно.
— Потрібно за все платити чималі податки, ніхто на тваринництво не виділяє дотацій, агропромисловий сектор дише на ладан. Немає програми підтримки товаровиробників, як у Європі. Птахів розводять виключно відчайдухи, – стверджує Сергій.
А от про свого діда юнак розповідає з особливим захопленням.
— Дід має вроджену схильність до голубівництва. Він дійсно знається дуже добре на пернатих. Інколи складається враження, що вони розмовляють між собою нечутною для інших мовою… просто очима, або серцями, – зізнається ужгородець.
Вдома у Сергія є більше 150 різних голубів. Це – за вартістю цілий маєток…
— Дід витратив на птахів чималі кошти. Вартують же пернаті доволі дорого. Декотрі – і дві тисячі гривень, і більше. А от продати їх за стільки не вдається, доводиться дуже сильно опускати ціну, віддавати дешевше, ніж у магазинах. Та й купують пернатих, на жаль, рідко. У нас ще не навчилися цінувати пташину красу, – ділиться думками хлопець. – Цікаво, що колись голуб вартував, як добрий кінь… не те, що тепер. Правда, наразі ціни зводяться до коней «залізних», а не до парнокопитних. А от, приміром, кілька років тому у Брюсселі один популярний голубезнавець продав кількох своїх поштарів за 2 млн 250 тис. доларів. І як виявляється – це ще не найбільша сума, яку викладали за птицю.
До речі, вдома у Сергія є і високолітні, і м’ясні, і спортивні, і декоративні породи голубів. Живуть вони у вольєрах, хоча господарі випускають улюбленців і політати.
— Як правило, пернаті повертаються додому, хоча кілька разів траплялося й таке, що відлітали назавжди. Але, наприклад, поштові голуби, приручені людиною тисячі років тому колись вирощувалися для того, щоб можна було їх використовувати у якості кур’єрів. Тож знаходити потрібні адреси, в тому числі – власну, маршрути, долати великі відстані у них закладено в генах… краще навіть, ніж у собак. Вони – своєрідні навігатори. Їх іноді замовляють на весілля. Загалом нині можна нарахувати приблизно 800 різних порід домашніх голубів. Всі вони дуже різні, як за забарвленням, так і за формами, навіть за характером поведінки, – наголошує Сергій.
Годує своїх пернатих хлопець спеціальними кормами, каже, що їх є декілька видів, та й пташенятам підходить одна їжа, дорослим – у період розведення – інша, перед виставками, змаганнями, для покращення якості пір’я – ще інакша…
— Розводити голубів для бізнесу – справа дуже ризикована. Якби в мене був мільйон, я б ними точно займався, а так… змушений думати і про реальні заробітки, а не тільки про духовне та моральне задоволення, – запевняє ужгородський птахівник.
