Чому в Ужгороді і в Мукачеві відзначають російські свята
Початок весняного великоднього посту у нас чомусь прийнято відзначати фестивалями млинців.
При цьому млинці не є традиційною закарпатською стравою.
Навпаки – саме в Росії піст починають випіканням млинців та народними гуляннями.
Однак і в Ужгороді, і в Мукачеві однойменні заходи – «Ужгородська палачінта» та «Вароська палачінта» щороку збирають не один десяток відвідувачів… Невже в нашому краї не мають власних традицій? До речі, закарпатська кухня багата на різноманітні пісні наїдки – це й голубці з грибами, і котлети з овочів, і ті ж вареники з різними начинками…
Український вареник VS російський млинець
Насправді для давніх українців символом Масляної був вареник, а зовсім не російські «бліни», якими так щедро годують із лопат наших північних сусідів. Поклоніння певним богам вимагало відповідних символів. Наші пращури вклонялись місячним матріархальним богиням, а росіян – сонячним патріархальним богам, які з’явились значно пізніше. Це позначилось і на символах Масниці: українські вареники символізують Місяць, російські “бліни” – Сонце. Саме так, вареники – це давня ритуальна страва українців, яка була присвячена різноманітнім місячним богиням та загалом жіночому началу (рогалики і круасани теж є місячними символами), пише tsn.ua.
Вареники традиційно ототожнюють з Місяцем, бо вони схожі на нього за формою і використовувалися нашими пращурами як жертовна їжа, присвячена богині Місяця і води.
Українці вважали, що вареники мають магічне значення. Їх обов’язково готували у день, коли телилася корова або ягнилася вівця. Це повинно було забезпечити тварині міцне здоров’я та плодючість. Також дівчата ворожили на варениках на Андрія, вареники як обов’язкову страву жінки несли породіллі для відновлення після пологів.
А замішування тіста на вареники символізувало творення всесвіту, його структури, який творила саме жінка, як мати та прародителька. Ритуальні українські вареники щедро засмачувалися маслом, звідси і назва тижня – Масниця. Також популярними цього тижня у давніх українців були страви із сиру.
У росіян натомість “бліни” спочатку були поминальною їжею і лише пізніше стали символом Масниці та національною стравою. Хоча і “бліни”, і вареники символізують перемогу світла над темрявою і повернення тепла після зимових холодів.
Проводи зими
Ще одним елементом Бабського тижня – ще так називають Масницю, бо раніше традиційно в цей час усім заправляли жінки, – є спалювання опудала з соломи. Такий ритуал не є рідкістю на європейських теренах. Вогонь здавна вважається очищаючою субстанцією, як і вода, тому спалювання чи втоплення опудала (що є більш традиційним для літнього періоду), є елементом ритуальних обрядів. Приміром, древні кельти в Імболк (аналог нашого Стрітення) виготовляли лялечку із соломи, ложе для неї, а потім або зберігали протягом року, або теж спалювали.
Усі ці ритуали, звичаї та символи покликані були допомогти рухатися колесу року і оновленню природи. Звісно, весна і без цього змінювала б зиму, але для давніх людей ці зміни були сакральними, адже вони були значно ближчими і більше залежали від примх природи, ніж ми зараз.
Можна також пригадати ритуали із солом’яним дідухом під час обжинок та пізніше – під час зимових свят. Пошанування духу зерна було дуже важливим для українців, які здавна ставилися до землі і її дарів, як до святині. Тому зрозумілим своє створення ритуального опудала на Масниці із соломи та подальші ритуальні дії з ним.
Пошуки пари: колодка як спосіб покарання за безшлюбність
Ще один важливий елемент скоромного тижня – Колодій. Власне слово “колодій” є частковим синонімом до Масниці. Колодій – це згадка про те, що колесо року крутиться, “коло діє”, один сезон змінюється іншим, природа оновлюється і готова ділитися своїми щедрими дарами далі.
Із Колодієм, роль якого виконував шматок дерева – колодка – пов’язано чимало ритуалів. Колодку прив’язували до руки, ноги чи поясу неодружених парубків. Так вони розплачувалися за “шлюбне дармоїдство”, бо не знайшли собі пари протягом минулого року.
Карали неодружених молодиків старші молодиці, які вже відчули усі принади шлюбу. Вже за часів християнства з’явився ритуал, коли жінки сповивали колодку, наче дитину, справляли їй “хрестини”, а потім “ховали” наприкінці Масного тижня. А позбутися такої “кари” можна було лише подарунками для жіноцтва – горілкою, варениками, хустками тощо. Усе дійство часто відбувалося у корчмі, при цьому жінки співалися пісень, як на хрестинах. Колодка по суті була символом “кайданів шлюбу”. Також через свою відверто фалічну форму колодка сприймалася як символ подружнього життя.
Протягом Масниці влаштовувалися різноманітні ігрища, часто із еротичним підтекстом, щоб молодь, яка досі не знайшла собі пару, таки пізніше одружилася, бо усе і усі, на думку наших пращурів, мали бути в парі.
Тож любіться протягом Масниці, їжте вареники із сиром, щедро вмочуйте їх у масло та сметану та наближайте прихід весни!
