Що для закарпатців значать лайки в соцмережах
Ми сидимо з подругою в кав’ярні, й за декілька хвилин її досить частих поглядів на екран гаджету, який вона все повертала вверх то вниз екраном, дівчина ставить мені це досить риторичне запитання.
Уявімо, що моя подруга – це така собі середньостатистична дівчина, яка любить соціальні мережі, постити різноманітні цитати, можливо навіть із книг, яких вона ніколи не читала, і, звичайно ж, обожнює селфі. Можливо, в когось колись закрадалася думка, чому в подруги фото на фоні килима збирає over 100 вподобайок? А твоя з прекрасною композицією, балансом кольору та глибиною, всього-на-всього 10? І насправді навіть не підозрюємо, в який спосіб ось ці “лайки” впливають на нашу самооцінку.
Тарас, 26 років, аспірант: “Мене не обходить чи читають мої пости на Facebook, але, коли моя аватарка набирає понад 50 “лайків”, я тихенько потираю руки із задоволеною усмішкою”.
Абрахам Маслоу вважав, якщо самоповага людини залежить лише від оцінки інших людей, тоді така людини перебуває в психологічні небезпеці. Тобто людина не має бути залежною від думки інших, що може вплинути на її самооцінку. На те вона й самооцінка, щоб саме ми могли подивитися на себе критичним поглядом і зрозуміти хто ми є. Але якщо такого критичного мислення немає, або ж воно надто вже критичне, тоді ми починаємо боротися з таким поняттям як занижена самооцінка. Така проблема не виникає без впливу зовнішніх чинників, у цьому випадку, без впливу на нас кількості “лайків”. Виникає таке враження, що все частіше люди оцінюють себе саме за кількістю цих позначок під фото в соціальних мережах, і це стає нормою. У голові з’являється тривожний звук, ніби хтось тисне на червону кнопку, на які написано “зниження самооцінки”, й більшість з нас задумується над питанням, можливо, я бачу себе не так, як це роблять інші?
Уляна, 18 років, студентка: “Завжди цікаво, як там в інших. Хто як проводить час, чим займається, де відпочиває. Але інколи подивившись на це все виникає відчуття, що в тебе справді нудне життя”.
Ми оцінюємо себе та людей поруч за тим, що бачимо в профілях соцмереж. Збоку завжди здається, що інших життя цікавіше, більш насичене та й взагалі не життя, а кадри з кіно. Сьогодні найкраще побажання людині може виглядати так: нехай твоє життя буде такими крутим, як воно виглядає в твоєму “Instagrsm”. Та от у чому справа – більшість людей працюють над своїм образом у мережі. Буває й таке, що фото, які були зроблені, рік тому на відпочинку в Нью-Йорку, з’являються сьогодні, ніби “а зараз я сиджу в Central Park, попиваючи найсмачніше американо”. Сьогодні своє життя можна легко перетворити в реаліті-шоу, і для цього вам буде потрібно лише зареєструватися в соцмережі та постити хоча б по три фотографії на день. Те, що селфі-залежність – це хвороба стало відомо зовсім нещодавно. Британські та американські вчені, все-таки, визнали, що фотографувати себе на витягнуті руці – це вид психічного розладу. Можливо це ще не маніакальний стан, але надто велика кількість селфі можна зарахувати до симптомів незахищеності та проблем зі самооцінкою. Згадаймо себе за цим процесом. На чому ми зосереджуємося? На собі. Я, я, я… Я на фоні моря, я на фоні верблюда, я зранку на кухні. Світ стає фоном. Якщо це не назвеш нарцисизмом, то принаймні, варто задуматися, чи цей процес не забирає забагато уваги до власної персони? Люди люблять бути популярними чи то почутими, хто як це називає, але усі ці “лайки”, “ретвіти”, “коменти” допомагають відчути себе…потрібним? “ХХ поділився вашим записом”, чи може ця фраза змусити почувати себе більш впевнено? Нехай, так би й було, але це тільки підтверджує, що наша самооцінка залежить від неіснуючих вподобань “друзів”, передає ipress.ua.
Також існують й такі ситуації, коли люди видаляють свої фото або статуси, якщо вони не набирають достатньої кількості “вподобайок”. І хіба це ніщо інакше, як страх виглядати нецікавим? “Вони їм не подобаються! Вони їм не подобаються! Вони подумають, що я сноб!” І знову ж таки загоряється червона кнопка в нашій голові, що попереджає: “Ваша крутість досягнула мінімальної позначки. Щоб уникнути фатальних наслідків – видаліть це безглузде відео з котиками з Вашої сторінки!”
Американські дослідники цієї теми вважають, що люди сприймають усі свої пости та фотографії, як частину своєї особистості. А разом із цим дослідники впливу соціальних мереж на самооцінку стверджують, що “Facebook” є ідеальним фундаментом для нарцисизму та самореклами, коли людина переоцінює відчуття власної важливості.
Олена, 20 років, студентка: “Це смішно. Навіщо оцінювати когось за допомогою цих цифр? Це вже якісь комплекси, якщо ти залежиш від цього. Якщо мені подобається твоє фото, я скажу це тобі, а не поставлю “лайк”.
Сьогодні, як ніколи легко вплинути на настрій чи самооцінку людини, яка сидить за екраном лептопу. Наприклад, твіт “Той момент, коли справді гарна дівчина оновлює своє фото в “Instagram”, і твоя самооцінка знижується до нуля”, викликає співчуття до людини, яка може піддатися на такий трюк. Здається, що вже все сказано про переваги та недоліки соціальних мереж, але чим довше ми використовуємо ці платформи, тим більший вплив вони здійснюють на нас. І одним із способів не перейти цю межу – вчасно зрозуміти, що якщо вимкнути ваш комп’ютер з розетки, то все, що залишиться у вас – це ваше обличчя без жодного фільтру чи ефекту, цитати лише з тих книг, які ви тримали в руках і можливість не просто залишити “комент” під фото, а сказати комплімент людині в очі.
Олена Басараб
