45-й президент Сполучених Штатів у своїх твітах надмірно використовує знак оклику. Що насправді означає ця звичка, досліджує оглядач BBC Culture.
Стосовно знаку оклику існує лише одне правило – забудьте про нього і ніколи не використовуйте. Це, звичайно, перебільшення! Чиказький довідник зі стилістики англійської мови рекомендує користуватися ним з обережністю, щоби не втратити ефект.
45-й президент Сполучених Штатів не дотримується цієї поради. Знак оклику в Овальному кабінеті використовується частіше, ніж виходять розпорядження президента. Згідно з архівом дописів Трампа в Twitter, лише в одному 2016 році @realDonaldTrump запостив 2 251 твіт зі знаком оклику.
Зі 100 дописів, які я обрав майже випадково, 68 закінчувалися емоційною пунктуацією. І отже, це означає, що понад половина повідомлень президента в соцмережах може завершитися знаком оклику.
Майже 70% твітів Дональда Трампа завершуються знаком оклику
Що ж це може означати? Звідки походить знак оклику і як змінюється його використання з часом? Чи свідчить захоплення Трампа цим емоційним розділовим знаком про нову хвилю його популярності? Чи політизують твіти президента пунктуацію? Або, можливо, це лише випадок граматичного хуліганства?
Як зазначає інший видатний американець – письменник Білл Брайсон (відомий гумористичними книжками про англійську мову – Ред.), знак оклику зазвичай застосовують, коли хочуть показати сильні емоції (Геть звідси!) або терміновість ситуації (Допоможи мені!).
“Якщо частина розділових знаків виконує роль паузи в оповіді, інші – повинні врятувати вам життя. В англійській мові знак оклику може навіть змінити значення слова: duck “качка” і Duck! “Пригнись!”
Обидва приклади Брайсона припускають надзвичайний випадок або небезпеку. Не дивно, що цей розділовий знак завжди полюбляли в газетах, а у англомовних журналістів для нього було чимало неформальних назв: “знак подиву”, “горлань” або “ох”.
Термін “знак оклику” запровадив лексикограф XVIII-го століття доктор Семюель Джонсон для позначення емоційних висловів
А втім, галасливий знак пунктуації має досить тихе походження. Наприкінці XIV-го століття його називали “знаком захоплення”, у XVII-му він перетворився на “знак подиву”.
Вітання, захоплення, подяка і позитивна оцінка – традиційні значення, в яких використовувався знак оклику. І сьогодні вони набувають нової привабливості для нас, змучених нігілізмом постмодерна.
Окрім того “!” не позбавлений й гендерного забарвлення: недавні дослідження з’ясували, що жінки частіше використовують його, і не зовсім не тому, що вони нібито більш “емоційні”, а тому, що вони частіше висловлюють своє захоплення чимось.
Тут цікаво згадати один коментар, в якому зазначалося, що Трампу під час виборчої кампанії вибачили “істеричні”, “жіночі” риси, тоді як Клінтон жорстоко критикували саме за відсутність них. Насправді, вона просто недооцінила силу знаку оклику.
Перехід значення знаку оклику від захоплення (ви милуєтесь чимось поза вами) до вигуку (ви заявляєте про своє існування) свідчить про те, що знак оклику – це селфі зроблене граматикою.
Насправді, неоднозначність цього розділового знаку супроводжувала його всю історію. У словнику французької і англійської мови Рендла Котгрейва 1611 року автор трактує його значення як “знак захоплення (або відрази)”.
Термін “знак оклику” на позначення пристрасної інтонації пізніше ввів англійський письменник і мовознавець доктор Семюель Джонсон. З тих пір знак оклику в британському варіанті англійської почали називати “exclamation mark”, а в американському – “exclamation point”.
(Детальніше про його походження читайте в захопливій історії англійської пунктуації Девіда Крістала “Поставити крапку” Make a Point.)
Знак доби інтернету
До кінця XIX-го століття розділові знаки в цілому, і знак оклику, зокрема, використовували набагато частіше, ніж зараз. Насамперед грішили частотою знаку оклику вікторіанці. Антон Чехов навіть написав коротке оповідання з приводу цього – “Знак оклику”.
Його герой – держслужбовець-параноїк, який на відміну від Трампа за 40 років свого життя жодного разу не використав знаку оклику.
На початку XX-го сторіччя лексикографи брати Фаулер написали нову версію англійської граматики The King’s English. Вони обстоювали більш стримане використання пунктуації, якого ми дотримуємось й до тепер.
Письменники XIX-го сторіччя мали особливу схильність до знаку оклику. Антон Чехов навіть написав оповідання про це
Брати Фаулер мали однозначну позицію з приводу “знаку оклику” – тільки у випадках справжнього вигуку.
Вони вирізняли приблизно такі само ситуації, що й ми тепер: вигуки, лайки, накази, висловлювання подиву. Винятком була ситуація, коли автор бажає висловити свою недовіру або інше почуття з приводу цитованих ним слів іншої людини.
“Випадок, коли знак оклику є чистої води усмішкою автора”, – зазначали дослідники.
Те, що Фаулери вважали винятком, у нас стало правилом. Знак оклику почали використовувати як усмішку, познаку іронії або самоіронії, щоб показати, що ви смієтеся з власного жарту (як висловився Фіцджеральд).
Він стає головним розділовим знаком доби “кінця історії”. І це, без сумніву, знак доби інтернету. Електронна пошта, чати, форуми і коментарі в соцмережах породили культуру надмірного використання знаку оклику.
Це дійсно цікаво !!! Що більше ви ставите його, то більшу потребу в ньому відчуваєте!!!!! Що частіше ви використовуєте його, то швидше він втрачає сенс!!!!!!!!!!! (І все ж таки, хіба не криється серед усіх цих знаків оклику певне зерно істини? В яких одинцях можна виміряти різницю між “захопленням” і “справжнім захопленням”?)
Зловживаючи знаком оклику в своїх твітах, Трамп висловлює подив, але також страх і, безперечно, глузування
Знак оклику, звичайно, не такий складний знак пунктуації, як, наприклад, двокрапка (за висловом Фаулерів, вона – “перелік товарів, після виставленого рахунку в попередній частині речення”). Або “висячі вуса” крапки з комою, як жартував Адорно.
Знаку оклику бракує поривчастого дихання коми, яка розставляє паузи в нашому житті. Йому не вистачає енергійності тире, яким так дивовижно зловживала Емілі Дікінсон, і легкої недомовленості трьох крапок, схожої на сором’язливий поцілунок…
Можна тільки здогадуватися, чому видатний “твітерник” західного світу так вільно обходиться із знаком оклику. У цьому є чимало самомилування, а також подиву. Але є й страх, теж, цього не відняти – страх та глузування.
Зловживання будь-яким знаком пунктуації, так само як й зловживання будь-якою річчю, дещо розповідає про нас. Розділові знаки у вашому реченні можуть відбивати те, як ви розставляєте акценти в своєму житті.
Яких значень тепер набуває знак захоплення і ненависті? Одне з них, напевно, криється в твіті Трампа: “Залишайтеся з нами!”
