Чи справді корисно виплакатися?
Добряче поплакати вважають надійним способом зняти стрес. Та чи підтверджують дослідження цю популярну думку, запитує оглядач BBC Future.
Науковці й письменники донедавна мали різні думки щодо користі сліз.
У “Генріху VI” Шекспір писав, що “плач дозволяє зменшити глибини горя”. А американський письменник Лемоні Снікет зазначав, що “добре виплакавшись, почуваєшся краще, навіть якщо причини смутку не зменшилися ні на йоту”.
А от Чарльз Дарвін, навпаки, був упевнений, що плач (якщо не брати до уваги емоційної складової) – це атавізм функціонування м’язів навколо очей. На його думку, ці м’язи час від часу мають скорочуватися, щоб не переповнюватися кров’ю. А сльози – побічний наслідок цього фізіологічного процесу.
Він визнавав, однак, що плач немовлят необхідний для привернення уваги батьків.
Тепер ми знаємо, що плач, принаймні у дорослих, – це складна фізіологічна реакція на певний емоційний стимул. Її найпомітнішою особливістю є, звичайно, пролиття сліз, але також вона супроводжується зміною виразу обличчя і порушенням ритму дихання.
Наприклад, схлипи під час плачу спричинені саме пришвидшеними вдихами й видихами.
З наукової точки зору, плач відрізняється від сліз, які з’являються у відповідь на хімічний подразник, якщо ви, приміром, випадково потерли очі після гострої їжі. Та навіть склад самих сліз може відрізнятися.
У 1981 році психіатр із Міннесоти Вільям Х. Фрей II виявив, що сльози від сумного фільму містять більше протеїну, ніж ті, що виникають від різаної цибулі.
Якщо ви колись бачили дуже смішну комедію чи чули весільну обітницю нареченого, ви знаєте, що плач викликають не тільки сумні почуття.
Хоча нам добре знайомий стан, у якому можна розплакатися від радості чи суму, як саме виникає плач – достеменно не відомо. Та пояснень існує чимало.
Одна з теорій припускає, що дорослі плачуть тому ж, що й немовлята, принаймні якщо йдеться про соціальну функцію сліз. Тобто плач є способом привернути увагу, домогтися підтримки близьких, коли ми потребуємо її найбільше.
Це також спосіб виразити емоційний стан, коли нам бракує слів, щоб описати свої почуття.
Хоча це й пояснює деякі види плачу, багато дослідників виявили, що дорослі часто плачуть наодинці. І отже, дехто вважає, що такий плач є “вторинною оцінкою”, яка дозволяє людині усвідомити, як сильно вона засмучена, і зрозуміти свої почуття. Ця теорія – досить суперечлива, та деякі докази її правдоподібності все ж є.
Ще одне пояснення пропонує теорія катарсису, за якою плач дає полегшення в емоційно стресовій ситуацій. Ця теорія узгоджується не лише зі словами Шекспіра, але й римського поета Овідія, який писав: “Плач утішає, сльози дають розраду і відносять журбу”.
А грецький філософ Аристотель казав, що плач “очищає розум”. У 1986 році один психолог з’ясував, що 94% статей у популярних американських журналах і газетах стверджували, що сльози допомагають зняти психологічну напругу.
Дослідження 2008 року, в якому взяли участь майже 4 300 молодих чоловіків і жінок із 30 країн, підтвердило це припущення.
Багато учасників зазначили, що, виплакавшись, почувалися краще як фізично, так і емоційно. Але так було не у всіх. Дехто взагалі не відчув змін у своєму стані, а інші розповіли, що їм навіть стало гірше.
Здається, різниця полягає у соціальних обставинах. Коли людина не має можливості виплакатися, соромиться своїх почуттів і намагається їх приховати, вона не відчує полегшення, зазначало дослідження.
Отже, добре поплакати може бути корисним, та лише за умови правильної підтримки близьких людей.
А це означає, що дорослі таки проливають сльози з тієї ж причини, що й малюки – благаючи про допомогу друзів або родину.
