Закарпатська умілиця на писанках викладає ікони з намистин

Наталія Якубець із Липчі – не майстер народної творчості, а вчителька географії у місцевій школі, однак її вироби можна сміливо назвати мистецькими витворами. Кропітка робота умілиці потребує не тільки художнього таланту, але й терпіння та наполегливості.

Картини голкою

Пані Наталія працює над своїми шедеврами переважно вночі та вечорами. Вдень зайнята роботою – як у школі, так і вдома. Любов до рукоділля їй передала мати, яка також чудово вишиває.

-Рушників і сорочок у мене кілька десятків. Але особливо до снаги працювати над пасхальними серветками. Між іншим, мій син Юрій також полюбляє вишивати. Особливо добре в нього виходять ікони бісером. Він навіть розробив власну техніку – клеєння намистин до полотна чи дерева. Сама я теж нерідко «малюю» картини голкою. Маю чимало орнаментальних композицій, але найбільше – саме релігійних мотивів, – ділиться думками майстриня.

Цікаво, що Наталія Якубець не просто передає за допомогою ниток побачене, але ще й «пише» справжні послання.

-Мені до снаги вишивати псалми та біблійські тексти. Зокрема, маю «увічнений «Отче наш», «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» та кілька інших молитов, – розповідає жінка. – Під час роботи ніби очищається душа, відчувається приплив сил, заспокоюються нерви. Особливо, коли шию хрестиком. Кажуть, що цей прийом допомагає краще зрозуміти себе, відчути енергетику космосу. До речі, найпершою у світі вишивкою вважається творіння, знайдене в Стародавньому Китаї, датоване ІV-V ст. до нашої ери, а перший стібок було зроблено за допомогою кам’яної голки.

Загалом у будинку липчанської майстрині більше тисячі вишитих робіт. Під час творчого процесу умілиця використовує різні стібки: і стебловий, і петлю в прикріп, рококо, і французький вузлик, і багато інших.

Незвичні великодні яйця

Намистини пані Наталія використовує не тільки для вишивки, але й для іншого виду хенд-мейду – оздоблення великодніх яєць. До речі, писанки, обплетені бісером є чудовим Великоднім сувеніром у оселі майстрині, але й прикрашають полички з саморобними дивами впродовж цілого року.

-Робота з намистинками дуже клопітка, але просту писанку можна зробити за три години. Над складною інколи треба попрацювати й більше тижня, усе залежить від наявності вільного часу. Загалом у моєму доробку більше трьох сотень писанок. Ніколи не продаю витвори – або залишаю їх собі, або дарую хрещеникам, друзям, знайомим. Найбільше їм радіють діти, – зазнається Наталія Якубець.

Умілиця вважає, що навчитись робити писанки може кожен, головне для цього – бажання та терпіння, а також – трішки фантазії.

-Спочатку яйце треба вимити, продути і знову вимити, бажано господарським милом. Коли воно підсохне – можна починати роботу, – ділиться секретами жінка. – Спочатку олівцем слід намітити контури майбутнього узору. Відтак поступово наносячи клей, можна починати причепурювати виріб. Бажано мати вдома бісер різного кольору, аби не переривати творчий процес пошуками підручного матеріалу.

Пані Наталя до писанок ставиться з особливим трепетом, вважає, що кожна лінія – це певний символ.

-Закарпатська, зокрема марамороська орнаменталістика дуже багата на різні знаки. Кольори також мають неабияке значення і їх теж потрібно вміти підбирати. Можна створювати, до слова, на яйцях цілі сюжетні філософські роботи. Скажімо, узор на зеленому тлі із білими зірочками – це як знак життя, образ дороги долі, синій виріб із жовтими смужками – ніби знак безкінечності, космосу, будь-які квіти уособлюють весну, відродження, воскресіння, – стверджує умілиця.

Липчанська рукодільниця переконана, що  оздоба кожного виробу – це своєрідний ідеограмний лист-послання до Бога, тому багато виробів прикрашає малесенькими іконами та хрестиками.

-Недарма  Конфуцій  казав, що світом керують не правителі та їхні закони, а знаки і символи. Бо не має значення, чи наносить людина символи на писанку, чи просто роздивляється їх, все одно вони налаштовують біологічні ритми організму на контакт із Всесвітом, – заявляє Наталія Якубець.

Унікальні витвори майстрині справді, здається, впливають на підсвідомість, бо від споглядання неординарних писанок серце сповнює радість і наснага, а душу – високі почуття… аж мимоволі хочеться самотужки спробувати зробити подібний мистецький виріб.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net