Як вирощують оленів на фермі в Закарпатті
ГОДІВЛЯ: ПШЕНИЧНА ДІЄТА
КРАСЕНІ З ХАРАКТЕРОМ. Поки ми з фотографом спілкувалися з оленями, фотографували і обмінювалися емоціями, нас активно охороняли співробітники. Олені, як і люди, за характером різні: є особини, які і в груди копитами можуть вдарити. Кожного вихованця працівники знають буквально “в обличчя”: який темперамент, що любить, чим хворіє. До нас особливо агресивних намагалися не підпускати.
ЦІННІ РОГИ: ЙДУТЬ НА ЛІКИ
Ріжки оленям починають пиляти в кінці липня – початку серпня. Важливо вгадати момент, коли вони вже досить виросли, але ще не встигли закостеніти – саме тоді це найцінніший продукт. Причому рахунок йде буквально на дні: пропустив потрібний момент – і все, брак, вони максимум можуть прикрасити чиюсь квартиру. Ріжки придатні для ліків у тварини у віці від 4 до 14 років, потім структура змінюється, і їх уже не приймають. До речі, роги влітку ростуть з величезною швидкістю – до 4 сантиметрів у день (багато в чому зростання залежить від харчування і навіть погоди – якщо раптово холоднішає, зростання ріжків зупиняється). І поки у оленів йде активне зростання рогів, вони не б’ються, бо, якщо зламати ріг, тварина напевно загине від артеріальної крововтрати. У рогах в цей час такий натиск крові, що, коли до них доторкаєшся, відчуваєш, які вони гарячі і навіть пульсують.
Тримають оленів на фермі, по суті, тільки через роги: на м’ясо їх бити шкода, і тут кажуть, що такого не роблять. Шкури оленів ні на що не годяться: у них порожні волоски, які обсипаються і ламаються. Можна, звичайно, їх вичинити, але шкіра буде настільки дорога, що дешевше купити цілу куртку, ніж якісно обробити одну шкуру. До речі, не йде в хід навіть шерсть овець, які живуть разом з оленями на фермах. Її просто викидають: нікому нею займатися.
БИТВИ: ЗА САМКУ І МОЛОКО
Хоча на фермі більше цінуються “хлопчики”, адже саме від них отримують дорогі ріжки, але в популяцію тут принципово не втручаються і не позбавляються від самочок. “Природа повинна сама все відрегулювати. Тому що якщо буде занадто багато самців, то вони просто повбивають один одного (битви починаються, коли олені досягають 4 років). Той, хто сильніший, покриває більше самок, робить такий собі гарем – у нього може бути і 5-10 самок. А є слабкі олені – “євнухи”, їх навіть до годівниці не допускають. У нас тут є один, Малюк, йому вже 21 рік, раніше був альфа-самцем, а тепер зовсім знесилів. Тому його ми годуємо окремо”, – розповідає Михайло.
ВЕСЕЛА КОМПАНІЯ. Крім оленів, на фермі живуть собака, старенький ослик і кілька овечок. До нашого приїзду одна овечка якраз окотилась, і ми отримали можливість спостерігати за драмою. Молода мати й гадки не мала, що робити з народженим годину назад ягням, і орала поганим голосом. Малюк за нею бігав і намагався пити молоко (нам пояснили, що якщо протягом пари годин він не поїсть, то у нього “злипнется” шлунок, і він може загинути).
БУЙВОЛИ: МОЛОКО НА ВАГУ ЗОЛОТА
Зовсім поруч з унікальною оленячої ферми розташувалася інша – буйволяча. Цих тварин раніше хотіли розводити по всьому СРСР, але, на жаль (чи на щастя), прижилися вони тільки на Закарпатті. Але тут вони теж рідкість: зараз налічується всього 72 голови. Спочатку тварин привезли в Україну, щоб давати дітям у садочках їх поживне молоко і таким чином підвищувати малюкам імунітет (воно настільки жирне, що теля, який при народженні важить всього 7-8 кг, за пару тижнів виростає до 22 кг). Але оскільки тварини не прижилися в інших регіонах, їх відправили в Закарпатті та роздали багатодітним сім’ям.
Згодом люди почали від них позбавлятися. Справа в тому, що буйволів дуже дорого утримувати: буйвол з’їдає корму в два рази більше, ніж корова, а дає молока менше, ніж коза, – всього півтора-два літри в день. Але фермер Василь Шимон вирішив не дати цьому рогатому “добру” прірву, і почав розводити буйволів на своїй фермі. Вона відкрита трохи більше трьох років, але сюди вже їздять лікуватися українці – особливо діти, у яких проблеми з легенями.