Як вирощують оленів на фермі в Закарпатті

26.03.2017 post 7279 Views

Олені живуть до 20 років, їдять кукурудзяні палички без цукру і віддають роги на ліки.

Майже 30 років в Україні працює ціла оленяча ферма. Сюди навіть пускають всіх бажаючих – подивитися на оленів і погодувати їх. Знаходиться вона в Закарпатті, неподалік від містечка Хуст і села Іза, і займає площу 57 гектарів.

Її власник і керівник Михайло Бугаш розповів нам, що історія оленячої ферми почалася, коли з Калінінградської області привезли близько 90 оленів на розведення, але 45 майже відразу втекли через діру в паркані. Дорога була важкою і довгою, три дня, і тварини перехвилювались. Частину зловили, а частину довелося пристрелити: вони не підпускали до себе людей. Потім довезли ще оленів, і зараз стадо налічує близько 350 голів. Живуть тут олені до 20 років, а в природі – до 14-ти.

На фермі вони відчувають себе, як вдома: приходять поїсти до годівниць (вранці і ввечері), а потім йдуть далеко в ліс. Є річка, з якої вони п’ють воду, а в спеку і зовсім просто залазять в неї і сидять – тільки голови з очима видно.

У листопаді-грудні у оленів починається гон. На самців тоді дивитися страшно: вони нічого не їдять, вимазуються в грязі і постійно б’ються, іноді навіть до смерті. Переможці отримують можливість покривати самок, і в кінці червня-серпня проходить масовий окіт. Оленихи виношують малят близько семи місяців. Правда, зараз, зі зміною сезонів і погоди, період гону трохи зсувається, і це дуже погано, кажуть фахівці: якщо оленя народжується пізніше, воно може загинути від холоду, тому що його річна шерсть не встигне змінитися на зимову. А взяти його на руки, щоб зігріти, не можна: мати відразу ж відмовиться від дитинчати, і воно загине.

“Коли народжується оленятко, мама його годує, а потім залишає і пасеться в 100-150 м від нього. Оленя нікуди не йде. На ніч вона повертається, знову годує його і переносить в інше місце. Найстрашніші вороги для малюків – ворони. Іноді з лісу виходять вовки, але поки проблем не було: оленів вони не чіпають”, – розповідає Михайло.

ГОДІВЛЯ: ПШЕНИЧНА ДІЄТА

Нам пощастило двічі. По-перше, ми потрапили якраз на момент годування. По-друге – для нас зробили виняток і пустили в загін. Зазвичай відвідувачам дають можливість годувати тварин через решітку, а один, сумирний і перевірений олень, ходить перед загоном і відповідає за спілкування з відвідувачами. “Олені знають, що якщо приїжджає багато людей, то їжі буде багато, тому їх підходить більше. Якщо ж приїхали всього пара людей, вони розуміють, що їжі буде небагато, і до відвідувачів виходять тільки найбільш нахабні”, – пояснює Михайло.

Мені урочисто вручають жовте пластикове 5-літрове відро, повне спеціальних кукурудзяних пластівців для оленів – вони без цукру. І тут же до мене підбігають найбільш нахабні особини, яких треба годувати. Мені хочеться погодувати оленят, але до них я просто не можу дістатися через натовп дорослих оглоїдів. У якийсь момент особливо безпринципний олень просто засунув морду в відро, боляче прищемивши ручкою лікоть, і я не могла звільнитися, поки він не прикінчив все, що там було. Я навіть трохи образилася на цих нахаб, які не дали мені повозитися з оленятами.

КРАСЕНІ З ХАРАКТЕРОМ. Поки ми з фотографом спілкувалися з оленями, фотографували і обмінювалися емоціями, нас активно охороняли співробітники. Олені, як і люди, за характером різні: є особини, які і в груди копитами можуть вдарити. Кожного вихованця працівники знають буквально “в обличчя”: який темперамент, що любить, чим хворіє. До нас особливо агресивних намагалися не підпускати.

Їсть стадо дуже багато, і обходиться власнику дорого. Сіна в годівницях завжди необмежена кількість, а пшеницю насипають двічі в день: вранці і ввечері. Цього року зима сувора, тому стандартних 140 тонн пшениці (обходяться в 160 000 долл щорічно) не вистачило, і довелося докуповувати ще. Також на сезон купують близько 40 тонн сіна. З середини березня стадо починає добувати їжу самостійно, влітку їх взагалі не потрібно годувати, а взимку вони повністю залежать від людини. Чим холодніше, тим більше кормів доводиться їм давати. Місцеві працівники, крім того, що повинні годувати оленів, 2-3 рази на день обходять територію – перевіряють, чи не загриз оленя вовк, чи немає травм, не прийшли браконьєри та ін. Вони ж проводжають відвідувачів, видають корм та інше.

Михайло каже, що найкращий час подивитися і погодувати олень стадо – травень-липень. Тоді вони стають красивими: світло-коричневими в яскраві білі цятки, як Бембі. Зараз, навпаки, вони тьмяні, без рогів, цятки ледве проступають: скоро тварини почнуть линяти. Але з іншого боку – зрозуміло, як вони виглядають і “в житті”.

Вхід коштує 20 грн з дорослих, 10 грн – діти і пенсіонери. Дуже багатьох пускають безкоштовно: інвалідів, дітей з багатодітних сімей та ін. Відро корму обійдеться в 25 грн. Кажуть, що раніше приїжджало багато туристів з-за кордону, але зараз залишилися тільки українці.

Їжу олені видобувають тільки в теплу пору, а взимку повністю залежать від господарів.

ЦІННІ РОГИ: ЙДУТЬ НА ЛІКИ

Панти (по простому кажучи, неокостенілі роги) – саме те, заради чого оленів тут і розводять. З них виготовляють спеціальну настоянку, яка допомагає при багатьох хворобах (гіпотонії, неврозах, зниженому імунітеті).

Ріжки оленям починають пиляти в кінці липня – початку серпня. Важливо вгадати момент, коли вони вже досить виросли, але ще не встигли закостеніти – саме тоді це найцінніший продукт. Причому рахунок йде буквально на дні: пропустив потрібний момент – і все, брак, вони максимум можуть прикрасити чиюсь квартиру. Ріжки придатні для ліків у тварини у віці від 4 до 14 років, потім структура змінюється, і їх уже не приймають. До речі, роги влітку ростуть з величезною швидкістю – до 4 сантиметрів у день (багато в чому зростання залежить від харчування і навіть погоди – якщо раптово холоднішає, зростання ріжків зупиняється). І поки у оленів йде активне зростання рогів, вони не б’ються, бо, якщо зламати ріг, тварина напевно загине від артеріальної крововтрати. У рогах в цей час такий натиск крові, що, коли до них доторкаєшся, відчуваєш, які вони гарячі і навіть пульсують.

На момент пиляння рогів чужих не допускають, щоб олені не нервувати (цікаво: білі попки у оленів сигналізують родичам: “тут чужинці”, а як тільки звірі заспокоюються – зад стає коричневим). Якщо люди похилого особини нічого не бояться, ідуть сміливо і самі підставляють своє багатство під спіл, то з молодими можуть бути проблеми: вони впираються і брикатися. Після того як роги відпиляли, їх відправляють в морозильну камеру, а потім – на тернопільську фармацевтичну фабрику, де роблять ліки, які підвищують імунітет і взагалі сприяють оздоровленню, пише «Сьогодні».

Вартість спиляних рогів мені на фермі не відкрили: мовляв, комерційна таємниця. Але в “народних аптеках” смужки пантів коштують від 400 грн за 20 грамів.

Тримають оленів на фермі, по суті, тільки через роги: на м’ясо їх бити шкода, і тут кажуть, що такого не роблять. Шкури оленів ні на що не годяться: у них порожні волоски, які обсипаються і ламаються. Можна, звичайно, їх вичинити, але шкіра буде настільки дорога, що дешевше купити цілу куртку, ніж якісно обробити одну шкуру. До речі, не йде в хід навіть шерсть овець, які живуть разом з оленями на фермах. Її просто викидають: нікому нею займатися.

БИТВИ: ЗА САМКУ І МОЛОКО

Хоча на фермі більше цінуються “хлопчики”, адже саме від них отримують дорогі ріжки, але в популяцію тут принципово не втручаються і не позбавляються від самочок. “Природа повинна сама все відрегулювати. Тому що якщо буде занадто багато самців, то вони просто повбивають один одного (битви починаються, коли олені досягають 4 років). Той, хто сильніший, покриває більше самок, робить такий собі гарем – у нього може бути і 5-10 самок. А є слабкі олені – “євнухи”, їх навіть до годівниці не допускають. У нас тут є один, Малюк, йому вже 21 рік, раніше був альфа-самцем, а тепер зовсім знесилів. Тому його ми годуємо окремо”, – розповідає Михайло.

ВЕСЕЛА КОМПАНІЯ. Крім оленів, на фермі живуть собака, старенький ослик і кілька овечок. До нашого приїзду одна овечка якраз окотилась, і ми отримали можливість спостерігати за драмою. Молода мати й гадки не мала, що робити з народженим годину назад ягням, і орала поганим голосом. Малюк за нею бігав і намагався пити молоко (нам пояснили, що якщо протягом пари годин він не поїсть, то у нього “злипнется” шлунок, і він може загинути).

БУЙВОЛИ: МОЛОКО НА ВАГУ ЗОЛОТА

Зовсім поруч з унікальною оленячої ферми розташувалася інша – буйволяча. Цих тварин раніше хотіли розводити по всьому СРСР, але, на жаль (чи на щастя), прижилися вони тільки на Закарпатті. Але тут вони теж рідкість: зараз налічується всього 72 голови. Спочатку тварин привезли в Україну, щоб давати дітям у садочках їх поживне молоко і таким чином підвищувати малюкам імунітет (воно настільки жирне, що теля, який при народженні важить всього 7-8 кг, за пару тижнів виростає до 22 кг). Але оскільки тварини не прижилися в інших регіонах, їх відправили в Закарпатті та роздали багатодітним сім’ям.

Згодом люди почали від них позбавлятися. Справа в тому, що буйволів дуже дорого утримувати: буйвол з’їдає корму в два рази більше, ніж корова, а дає молока менше, ніж коза, – всього півтора-два літри в день. Але фермер Василь Шимон вирішив не дати цьому рогатому “добру” прірву, і почав розводити буйволів на своїй фермі. Вона відкрита трохи більше трьох років, але сюди вже їздять лікуватися українці – особливо діти, у яких проблеми з легенями.

Ледве заходимо в вольєр, до нас кидаються величезні тварини. Стає страшно, і я планую тікати, але тут втручається їх “пастух”, фермер Василь: “Роза, Кармеліта, Зорька, хей!” – і вони, як слухняні корови, йдуть в сторону. Правда, продовжують недовірливо поглядати на гостей. “Буйвол – тварина дика, його складно приручити. Але якщо звикне, то буде підходити і навіть брати їжу з рук”, – заспокоює нас Василь.

Собівартість буйволячої молочки досить висока. Тому стакан молока коштує так само, як літр коров’ячого, – 20 грн, а кілограм сиру – 500 грн. Але товар не залежується: є постійні клієнти, які викуповують все.

zakarpatpost.net

Вам також може сподобатись

АНОНС. Після шостого викидня зовсім зневірилась, об’їздила всіх закарпатських та навіть закордонних медиків

Обласна рада VIII скликання утворила 10 постійних комісій і затвердила їх персональний склад

У Мукачеві попрощалися з полеглим 24-річним прикордонником Степаном Буджаком