П’ять закарпатських міфів про заробітки та життя за кордоном

П’ять закарпатських міфів про заробітки та життя за кордоном

Часто закарпатські заробітчани переповідають історії про своє перебування на сезонних роботах, що наводять на оточуючих страх або ж навпаки – нахвалюють життя у країнах Європи так, ніби там усім у рот паде манна небесна.

Звичайно, рівень життя у ЄС значно вищий. Та чи насправді все, що кажуть, відповідає дійсності?

У цьому й спробувала розібратися газета «НЕДІЛЯ».

Міф №1. Роботодавці обманюють закарпатців

Якось під час однієї з поїздок довелося чути розмову двох краян, які їхали до Ужгорода відкривати робочі візи для поїздки в Чехію.

Чоловік гарячково розповідав про те, що працював у Польщі і в нього був один з найгірших роботодавців у світі, оскільки обіцяв платити йому одну суму, а насправді виплатив удесятеро меншу.

Працював при цьому закарпатець важко, на м’ясокомбінаті.

Жінка повністю підтримала чоловіка і від себе зауважила, що трудилася в Чехії, перебирала яблука. Вона також отримала при цьому менше грошей, ніж очікувала.

Далі  заробітчанка продовжила описувати всі вади свого шефа і зізналася, що минулого разу привезла додому кілька ящиків фруктів, які поцупила… з роботи. На це її новий знайомий тихенько прошепотів, що також крав м’ясо…

Тож як міг ошуканий роботодавець заплатити українцям обіцяну суму, якщо його, м’яко кажучи, обчистили…

Міф №2. У Росії всіх українців забирає поліція

Подібне зізнання довелося почути й від чоловіка, який працював у Росії.

Утім його історія була трохи іншою. Своєму приятелю він відкривав велику таємницю про те, як обманув дружину…

Зі слів закарпатця, у Підмосков’ї він будував дачу «новому русскому». Працював на об’єкті чотири місяці. Відтак додому приїхав без копійки грошей.  Своїй благовірній сказав, що роботодавець їх із бригадою просто «кинув», а насправді все було трохи інакше. Робітники щодня напивалися, роботу виконували неякісно і замовник просто відмовився її приймати, просив переробити, виправити недоліки, але наші краяни не захотіли і квапливо втекли додому… звісно ж, без грошей.

Тож чому насправді за нашими земляками «полюють» російські поліцейські? Причина часто саме в недоброякісній роботі і зловживанні спиртним.  Крім того, відрізнити від місцевого населення закарпатських заробітчан неважко, це видно за одягом, манерами поведінки, чути за розмовою. Нерідко наші краяни гуляють російськими містами у тому, в чому й працюють на будівництві, брудні і нечесані… а деколи ще й п’яні.

Виправдовувати східних сусідів ніхто не хоче…  але й закарпатці мали б мати належну модель поведінки на чужині… Та й проблема з поліцією є не новою, але частіше надуманою, ніж реальною.

 Міф №3. У Європі можна заробити дуже багато

Так, зарплати там справді вищі, при чому суттєво. Однак закарпатцям при цьому платять менше, ніж громадянам власних держав…

Та й чистого прибутку отримують українські заробітчани не так уже й багато, адже нахвалюючи привілеї Європи вони забувають про те, скільки з заробленої суми потрібно витратити на харчі, на транспорт та на оренду житла.

Щодо житла, принаймні його оренда обходиться набагато дорожче, ніж вдома.

Тож аби зекономити, закарпатці часто живуть там, де працюють – на будівельних майданчиках, у вагончиках, наметах… здебільшого у жахливих умовах, або ж… знімаючи помешкання, оселяються там по 6-10 осіб у одній кімнаті.

Якщо ж жити повноцінним життям, то у сусідній Чехії за однокімнатну квартиру потрібно викласти близько 500 євро на місяць.

Отже, виходить, що реальні прибутки наших земляків  є не зовсім такими, як кажуть… Та й працюють наші не стільки, як чехи, а понаднормово – по 12-18 годин на добу.

Міф №4. Усі закарпатці хочуть в Угорщину

Дійсно, паспорти держави-сусідки має дуже багато наших краян, але жити там прагнуть далеко не всі. Адже зарплати в Угорщині є невисокими. Багато корінних мешканців їдуть у пошуках кращої долі до Австрії та Німеччини.

Добре заробляти можуть лише спеціалісти високої кваліфікації, практично, як і в нас. Для цього передусім треба на  достатньому рівні  володіти не лише угорською, але й іншими іноземними мовами і бути відмінним фахівцем у галузі, яка високо оплачується.

Пан Ласло етнічний угорець із одного з сіл нашого краю. У Будапешті чоловік працював комунальником і отримував усього 160 євро на місяць. Та радів і цьому,  бо вдома не мав роботи зовсім.

При цьому запевняв, що ціни на харчові продукти, напої та житло в Будапешті – найнижчі в Європі. І справді, у селах наші купують маленькі будиночки навіть за 500 євро.

Метро в Угорщині також недороге – приблизно 1 євро в один кінець. Пообідати в ресторані можна всього за 13 євро.

Проте коли будівельник повернувся до Закарпаття і зібрав бригаду робітників, спробувавши проводити аналогічні ремонти вдома, зрозумів, що тут можна заробити стільки ж, а часом – навіть і більше. Отже, більше трудитися за кордоном чоловік не хоче.

Міф №5.  У дітей заробітчан «світле майбутнє»

Дійсно, закарпатці… а найчастіше закарпатки кажуть саме так. І говорять вони щиро, і мають в дечому таки  рацію, адже більшість зароблених грошей наші земляки відправляють родинам, аби близькі люди ні в чому не мали потребу, аби сини та доньки здобули хорошу освіту,  аби діти    змогли реалізуватися в житті краще за них самих.

Однак при цьому вони відкидають той факт, що ніякі гроші не можуть замітити малечі любов мами та батька, що нерідко діти опиняються сам на сам зі своїми проблеми, не мають із ким поділитися власними таємницями, що частина з них потім виростає егоїстами і починає бачити у батьках тільки банкомат.

Звісно, на свій захист закарпатці мають свій…  «залізний» аргумент – коли їсти немає що, єдиний вихід їхати за кордон.

Можливо й так… але не завжди…

Скажімо, мешканка одного з сіл області пані Валентина (із етичних міркувань імена у матеріалі замінено)  поїхала до Чехії, аби вивчити старшу доньку. Дівчина закінчувала восьмий клас. Тож мати хотіла відправити її в Ужгород здобувати фах художниці. Однак батько Лариси помер, тож жінка вийшла заміж вдруге і мала від нового чоловіка п’ятирічного сина. Із Праги Валентина повернулася… через тривожну звістку від правоохоронців. Як виявилося, поки її не було вдома, вітчим регулярно ґвалтував пасербицю. Дівчина не витримала і розповіла про все подрузі, а та – своїй мамі, жінка ж – у свою чергу, звернулася до поліції. На допиті Лариса підтвердила свої слова, а стражі порядку – довели вину горе-батька. Валентина після трагедії виїхала з Закарпаття в іншу область, а її чоловік відправився до в’язниці. Найбільше під час суду жінка шкодувала про те, що залишила дітей на чоловіка і поїхала за кордон.

На щастя, такі випадки поодинокі, але в той же час  дізнається поліція далеко не про всі із них.

Утім трапляється й таке, що поки рідні далеко від рідної домівки, діти знаходять сумнівних друзів і починають самі скоювати правопорушення, або вживати алкоголь, наркотики.

Без сумніву, ніхто нікого не відговорює їхати на заробітки, однак знати про найбільш розповсюджені міфи все ж корисно… як то кажуть… озброєний – значить захищений.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net