Москаль: «Я ніколи не ходжу зі зброєю»
Геннадій Москаль в інтерв’ю Дмитру Гордону на телеканалі «112 Україна» розповів про ситуацію на Закарпатті, про декомунізацію і про те, чи відбулася в Україні реформа поліції.
– Я знаю, що декілька років Ви були начальником міліцейського Главку в Криму та одночасно заступником міністра внутрішніх справ.
– Два рази до того ж.
– Я пам’ятаю, що таке Крим під час перебудови та після – це суцільне бандитське кубло. Мені казали, що коли Ви прийшли туди вгамовувати ці кримінальні пристрасті, то наступили мафії не лише на хвіст, а й на горло. Це правда?
– До Криму я був начальником управління внутрішніх справ Закарпатської області. І вони казали: «Та якийсь гуцул приїхав». Хоча я до того більшість часу працював у карному розшуку, був першим заступником начальника кримінальної міліції УВС Чернівецької області. Закінчив середню спеціальну Львівську школу міліції, по лінії карного розшуку, вищу школу МВС СРСР, Академію внутрішніх справ Радянського Союзу. Я вступив у 1981 році, ніхто не викладав ні наукового комунізму, ні марксистсько-ленінської філософії, ні історії КПРС – вчили розкривати злочини. Я не думав, що колись мені стануть в нагоді «дії диверсійно-розвідувальних груп», «знешкодження диверсійно-розвідувальних груп».
– Хто був найкращим міністром МВС у незалежній Україні на вашу думку?
– Кравченко. Хто би що не казав. Людина прийшла, починала від сержанта і закінчила… знаєте, не можна дуже близько наближатися. Завжди, я вважаю, між вищим політичним керівництвом і підлеглими має бути дуже велика відстань.
– Кравченка вбили чи він сам застрелився?
– Він застрелився сам.
– Ви впевнені?
– Я бачив за своє життя не одну сотню самогубств. Не всі самогубці вішаються і топляться. Є такий ефект, коли людина не відчуває болю після першого пострілу, мозок ще працює, а вже план в неї остаточний – закінчити життя самогубством. Це такий больовий шок, при таких пострілах він міг пройти, родичі могли б викликати «швидку»… і було б по-іншому, але він був чоловіком. З практики, самогубці – це не слинтяї. Слинтяї все починають плакати, в прокуратуру пишуть, здають всіх, щоб тільки самому… А така людина повинна мати залізну волю. Якщо волі нема – вона ніколи на такий крок не піде.
– Аваков – гарний міністр внутрішніх справ?
– Як людина чи як професіонал?
– Як міністр?
– Це було політичне рішення. Ми були в одній фракції, коли був Майдан. Він ніби за нас відповідав: коли ми чергуємо, коли міняємося.
– Ви – дипломатична людина. Він гарний міністр чи ні?
– Ще рік, я думаю, і стане нормально. Дуже важко йому… потрібно було його підсилити професіоналами, а йому – взяти політичне керівництво. Після Майдану все змінилося. Після першого Майдану все йшло спокійно, а після другого Майдану, міліція сама дала себе спровокувати на ганебні вчинки.
– Чи задовольняє Вас стан сьогоднішньої поліції?
– Ні. Я думаю, що і Авакова не задовольняє, і президента. Нічого ж не розкривається.
– Коли закінчився професіоналізм у поліції, у правоохоронних структурах взагалі? У спецслужбах? Коли це сталося?
– Як звільнили Кравченка. Тоді все закінчилося. Я вам можу відверто сказати: міг у Криму йому стіл накрити, коли він приїжджав, і випити з ним пляшку вина, і він все кликав офіціанта і давав гроші. Або, коли не було грошей, казав: «Напиши за мій рахунок». Такий був дуже принциповий. Він дуже почав зближатися з вищим політичним керівництвом і вже трошки відірвався від землі. Кучма не хотів Ющенка. Кучма – грамотний директор. Він що, не бачив, що це абсолютна нікчема?
– Нікчема?
– А хто? Він же ж той банк «Україна» (сьогодні мало хто пам’ятає) угробив і довів до…
– Кучма хотів, щоб Кравченко став його наступником?
– Він сказав, що Плющ. Оскільки я в Криму працював, то чув всі ці «придворні і дворові» розмови. Плющ все-таки.
– Розумна людина була?
– Дуже розумна. Людина із сільським розумом, яка дуже адаптувалася до міського, він якраз своєю мудрістю декого… Я так розумію, Кучма не хотів ніколи мати конфлікту з Плющем, він погодився. Кучма сказав, що Ющенко не впорається, через три-чотири місяці завалить. А хто сьогодні скаже, що він з чимось впорався? Ні з чим абсолютно.
– На сьогодні показники злочинності дуже зросли. Щодо реформи поліції – вона відбулася чи ні?
– Ні. Якби реформа поліції відбулася, то ми б сьогодні не бачили по різних ЗМІ, як щодня ловлять поліцейських. Після перевірки на детекторі брехні, після переатестації, після навчання американцями, канадцями тощо – вони і далі хабарі беруть. І вже нова поліція бере. Абсолютно все воно стає на «свої» місця. Друге – як може бути реформа поліції, якщо в Ужгороді їх вчили три місяці, але щось не вистачило грошей – і за 2,5 місяці їх випустили. Випустили в суспільство, яке перебуває в стані війни, яке в стані депресії, в стані агресії.
– Ви – опер від Бога – розкрили б убивство Шеремета?
– Я? На 99%. 1% я завжди лишаю на форс-мажорні обставини.
– Пости і посади в поліції досі продаються?
– Продаються.
– Нічого не змінилося?
– Ставки стали більшими.
– Чи є взагалі чесні менти? Ви таких бачили?
– Є. Я з такими працював.
– Ви – чесний мент?
– Так. Те, що я когось послав, то, вибачте, ті, хто посилає, ті, хто беруть хабарі, то вони дуже культурні, дуже ввічливі, як «зелені чоловічки» в Криму.
– Ви заявили, що «Ющенко, Балога та Ульянченко отримали мільярд доларів від Партії регіонів за здачу влади Віктору Януковичу.
– А що, вони здали безкоштовно?
– А ви знаєте цю цифру – мільярд доларів?
– Цю цифру, повірте мені, сказали. Я 16 січня (коли були диктаторські закони, щоби якось їх збалансувати… вони не хотіли створювати комісію щодо подій, які сталися 30 листопада на Євромайдані), був призначений головою комісії, п. Бондаренко – від Партії регіонів, і від комуністів – в них завжди була більшість. Я не міг почати, не знаючи обставин…
– Хто дав мільярд?
– Я поїхав до Москви. Тоді ще не було такої заборони, мене ще запрошували на телеканали як політика, і я зустрівся з одним, наближеним до ПР. Я кажу: «Хлопці, як так, що ви, будемо казати, забрали владу, і влада нічого?» Він каже: «Ющенко, Балога, Ульянченко отримали мільярд на трьох». Наскільки я знаю, Балога поклав десь у швейцарський банк, цей банк викупила Росія, гроші не віддають, тому що «дай звідки походження». Постійно вони туди їхали відпочивати, потім зі швейцарських мені хтось передав, оскільки я цим дуже цікавився, що вони як напилися, то спалили в Швейцарії цілий шале. Частина великої суми «сидить» у швейцарському банку. Йому сказали – «покажіть законне походження цих грошей». Звідки? Він що, напише: «Партія регіонів дала»?
– У 2005-2006 роках Ви були губернатором Луганської області. У 2014-2015 роках – головою Луганської ОДА. Ви добре знаєте цей регіон?
– Так.
– Ви сказали, що «Єфремова та його регіональну шайку відєлі в гробу».
– Я так одразу їм заявив. Ви знаєте, коли заарештували Єфремова, я ніде не злорадствую. Сказати, як мені там працювалося, при Тихонові та Єфремові? Я думаю, що краще жили за режиму Пол Пота, ніж я жив за їхнього керівництва.
– Ми бачимо, який красивий Донецьк. А Луганськ зовсім…
– Його називали некультурно – Мухосранськ. Колись на одній з передач у Шустера Єфремов мені каже: «Ти там був не правий, ти там був не правий». Я йому: «Олександре Сергійовичу, апріорі до вас всі були кончені дебіли, губернатори, після вас – взагалі розумного не могло бути в природі. Одних дегенератів несповна розуму направляли». Він почервонів і більше на цю тему не говорив. Я так само.
– Чи Україні потрібен Донбас?
– Потрібен. Якщо ми здамо Донбас – вони підуть далі.
– А Україна Крим поверне чи ні?
– Чесно – ні.
– Ви наразі очолюєте Закарпаття. Ви сказали, що на Луганщині все просто: «свій-чужий, а на Закарпатті усе закручено в поросячий хвіст». Що це означає?
– На Луганщині є три різновиди людей. Перші – люди, які щиро і палко люблять Україну. Такої любові до України я не бачив в інших областях. Вони горло перегризуть. Другі – прибічники «Новоросії». Вони обдурені, але з цими ще можна говорити. Треті – прибічники Путіна.
– Що в Закарпатті закручено в «поросячий хвіст»? Контрабанда процвітає?
– А як же! Сьогодні вона не має тих масштабів, які мала раніше, але те, що митна система прогнила повністю, то ви бачите по арештах Івано-Франківської, Львівської митниць. Ми поставили людину, замначальника УБОЗ Донецької області, який, коли регіони були при владі, брав у Пінчука заяву про скоєння злочину на Бориса Колєснікова. Оця вся «шайка-лєйка» (Насіров, Продан, якого товариш Гройсман привіз із Вінниці як великого митника) швидко його прибрала, щоб почистити дорогу вінницьким. Тепер там керують вінницькі. Я кажу – хай їх там всіх пересаджають. Я хотів навести лад, і людина хотіла навести лад, але держава не хотіла.
– Чи Закарпаття може стати частиною Угорщини?
– Ніколи. Це байки. Вони є членами ЄС, НАТО. Там помірковане керівництво. Будь-яка допомога Закарпатській області, хоч уночі подзвоніть – через годину все буде на кордоні.
– Ви любите ненормативну лексику. Так доходить краще?
– Є різні категорії людей. Я розмовляю гарно, культурно, але є частина людей, які просто не розуміють. Я їм пояснюю популярною мовою, де двері, куди їм вийти і в якому напрямку йти. Більше вони до мене не заходять.
– Ви рубите правду-матку. Чому Вас досі не вбили?
– Тому що бажаючих дуже багато. В мене була така трагедія, коли в мене з’явився один ворог. Я думав – як я це переживу? Але коли їх вже в мене пішло за тисячу, я вже їх не рахую. Я ніколи не ходжу зі зброєю. Я маю нагородний пістолет від президента України. Я не мисливець, навіть рибу боюсь спіймати.
– Живіть 200 років. Я дуже вдячний, що прийшли. Розкажіть анекдот.
– Я дуже люблю про москалів анекдоти. 39-й рік, радянська влада входить у Галичину, у Львів. Попереду йдуть танки, гармати і в кінці – туркменський батальйон на верблюдах. Стоять дві львівські панянки, одна другій каже: «Подивись, що москалі з кіньми зробили! Як вони прийдуть, то що вони тоді з нами зроблять?»
