Скільки коштують машини та водійські посвідчення в Закарпатті та в Арабських Еміратах?
За дві зарплати – машину. І не аби яку, а…
Газета «Наш Ужгород» дізнавалася, як навчають водити автівку в Арабських Еміратах та порівняла умови навчання з ужгородськими реаліями. Колишній ужгородський журналіст, (наразі вже 5 років є жителем Еміратів), активіст, волонтер, письменник Тарас Ващук нещодавно здав на права й поділився з читачами нашої газети цікавим досвідом життя в Арабських Еміратах.
– В Ужгороді навчання в автошколі коштує 4 тисячі гривень. Тарасе, скільки коштують права в Еміратах? Чи доступна їх ціна?
– В Еміратах дуже дешеві машини, але дуже дорогі права. Якщо машина «Тойота Яріс» або «Тойота Корола», яка була кілька років у вжитку, обійдеться приблизно в 4 тисячі доларів, то водійські права обходяться людям від 1500 до 2500 тисяч доларів. Усе залежить від пакета, який ти обереш для себе. Наприклад, якщо ти починаєш з нуля і тобі потрібно пройти усі уроки водіння, то це коштує 1200 доларів.
Є різні пакети навчання. Мені дуже пощастило, бо я здавав у маленькому місті за 100 кілометрів від Дубаїв. Я там працював учителем. Тут кастове, расове суспільство. А у цій школі дуже лояльне ставлення до європейців. І трохи інші правила, ніж в Дубаях. В Дубаях все дуже жорстко, три іспити. А тутя складав лише два іспити. Один іспит був у школі, інший – з поліцією.
– В Ужгороді курсанти проходять уроки водіння одразу у місті на проїзних частинах, разом з іншими автівками. Як проходило навчання у вас? Де відбувалися уроки?
– Вчили мене на закритій території, яка належить школі. Це трикілометрова зона, де є свої світлофори, круги, перехрестя, спеціально запускають великогабаритні машини. Так вони навчають водіїв. Вже після проходження цих навчань тебе випускають їздити справжньою проїзною частиною. Проте трафік дуже жорсткий. Отже, я брав кілька уроків у приватників, щоб почуватися упевненіше у справжніх умовах. Усе навчання з усіма уроками мені обійшлося у 1100 доларів.
Для порівняння: моя шефиня взяла собі безлімітний пакет майже за 2000 доларів. Це їй дало можливість перескладати іспит скільки завгодно разів. У звичайному пакеті, якщо ти не здаєш якийсь із іспитів, ти маєш заплатити за перескладання 150 доларів. Я знаю філіпінців і пакестанців, які складають лише з десятого разу, і це їм обходиться у 3 тисячі доларів.
– В Україні триває навчання 2,5–3 місяці. А як в Арабських Еміратах?
– Це залежить від черг та від пакета. Мінімальний строк – 3 тижні. Якщо, до прикладу, піти вчитися під час Рамадану, людей майже не буде і навчання пройде швидше. Уроки я пройшов за 20 днів. Іспит мені призначили одразу, другий теж, а останній – через три тижні, бо не було вільних місць. Якщо ж провалюватися на іспитах, усе може затягнутися навіть на рік.
– У яких умовах проходять теоретичні заняття? Чи хороші умови навчання?
– 300 доларів за теорію беруть не просто так. Групи, хороші приміщення, слайди, презентації, відео. Є симулятор, як на перегонах. У тебе є руль, крісло, у віртуальному світі ти керуєш автівкою. Трапляються різні перешкоди, діти на дорозі тощо. За це нараховуються додаткові бали. За погану їзду на симуляторі можуть призначити додаткові уроки. Навчання проходило англійською мовою, проте іспити інколи можна складати російською. При цьому ті вчителі, які в нас викладали, розмовляли з акцентом, отже нічого не було зрозуміло. Треба було постійно перепитувати. Нам видали величезний навчальний підручник.
– Як проходить іспит? Це складно?
– Загалом є три екзамени. Перший екзамен – це паркінг. Другий екзамен – теоретичний, він проходить у школі. А третій відбувається у мегаполісі по дорогах із шаленим трафіком. Він проходить разом з поліціянтами. Його приймають два полісмени.
Спереду їде автівка з екзаменаторами. За ним маленький автобус, де сидять ті, хто буде проводити іспит. Тебе викликають у хаотичному порядку. Це може тривати півдня. Коли тебе викликають, ти сідаєш у автівку до екзаменаторів і їдеш за кермом. Іноді екзаменатори тебе «валять». Кажуть: «Паркуйся, паркуйся тепер!». А це автобусна зупинка. І ти маєш відповісти, що тут паркуватися заборонено. Намагаються із іспита зробити справжнє випробування.
Скажімо, якщо дівчина приходить на іспит із яскравим макіяжем і недоречно одягнена, то жінка-інструктор може через ревнощі завалити її на іспиті. До речі, у чоловіків іспит приймають чоловіки, а у жінок – жінки.
– Як щодо штрафів за порушення правил дорожнього руху? Ми знаємо, що в Україні дуже маленький відсоток притягнення до відповідальності порушників. Як же це відбувається в Еміратах?
– В Еміратах дуже високі штрафи. Проїхав на червоне світло – відібрали права на місяць і штраф 300 доларів, якщо ти цигарку викинув з машини на дорогу – штраф 100 доларів. Діє система чорних балів за порушення. Якщо малюєш гоби на світлофорі, камери все це бачать і фіксують. Якщо водій чи пасажир не пристібнутий паском безпеки – дуже великий штраф. За перевищення швидкості на 20 км/год – штраф 100 доларів, якщо на 40 км/год – штраф 250 доларів, на 60 км/год – штраф 500 доларів. Одного разу дівчина не побачила та виїхала на трамвайні путі , коли було червоне світло. Вона змушена була заплатити 1000 доларів штрафу, причому її автівку забрали на один місяць на штрафний майданчик. Отже, треба їздити дуже акуратно.
– А як щодо порушників? Їх, мабуть, немає, оскільки штрафи дуже високі?
– Є дуже багато людей, які ці правила порушують. В основному це араби, яким, так би мовити, закон не писаний. До прикладу, один араб віз свою жінку на літак. Він хотів, щоб вона швидше поїхала. То він за одну поїздку набрав штрафів на 12 тисяч доларів. Він гнав під 200 км/год, навіть на перехресті не показував поворотник (штраф у розмірі 60 доларів). Він свідомо порушував правила дорожнього руху, щоб здихатися дружини.
– От в Ужгороді, як і в усій Україні, іноземні автівки обходяться дуже дорого. Якщо порівняти з офіційними заробітними платами, це практично недосяжні суми. А чи доступні автівки для пересічних громадян в Еміратах? Скільки коштують транспортні засоби, які вже були у використанні, у Дубаях?
– Автівки тут дуже доступні. Наприклад кабріолети «Лексуси», «Мерседеси» за 4–5 тисяч доларів. Це вживані автівки, але у дуже хорошому стані. Найгіршою машиною тут вважається «Хюндай». Тут усі їздять на «Нісанах», вони тут продаються, як пиріжки. Я, скажімо, хочу собі купити в кредит усього під 3% річних Нісан Мікро або Нісан Тіду. Автівка з рук, але із салону. Тобто вона була у користуванні. А потім власник повернув її до салону. Салон її оцінив і знову продає. Вона на гарантії і обійдеться мені 4–5 тисяч доларів без стартових внесків.
– А що скажеш про хабарі? Права купують? І чи є імовірність, що водійські права отримає людина, яка не знає усіх правил?
– Хабарі не реальні, тому що все дуже офіційно. Якщо водій в перші дні після отримання водійського посвідчення робить аварію, його можуть відправити на додаткове навчання і виписати догану тому, хто ці права йому виписував. Навіть міліції. У школі, яка проводить іспит, можливо, можна якось там домовитися, можливо, – із учителями, які прийматимуть іспит. Це у дуже рідкісних випадках. Але якщо ти йдеш на фінальний тест з поліцією, а вони тебе завертають кілька разів, бачать, що ти взагалі нічого не знаєш, вони можуть подзвонити до школи і запитати, хто тренував цю людину. Тоді починають з’ясовувати. Трохи лояльніше ставлення до локалів, місцевих. Їм діють менше уроків, потурають на тестах. Проте це не надто суттєво впливає на якість навчання. Воно на високому рівні.
– В Україні дехто може не платити борги роками і нічого. До суду подають у поодиноких випадках. А мешканці Арабських Еміратів сплачують штрафи вчасно?
– Раз на рік шейх оголошує амністію злісним боржникам за штрафи. Це борги, які вони не можуть оплатити. Наприклад, їм робиться акція оплатити половину свого боргу, а другу половину спишуть. Там борги шалені: сотні тисяч доларів. Люди не платять там роками, судяться, у них забирають автівки. На штрафмайданчиках у найменшому місті на 500 тисяч населення стоять 3–4 тисячі автівок.
– Правила дорожнього руху там такі самі, як і в Україні? Водійське посвідчення, видане в Україні, дійсне в Арабських Еміратах?
– Якщо українець – турист і має посвідчення міжнародного зразка, тоді можна взяти автівку в оренду і їздити лише на ній. Якщо ж українець – резидент, він може отримати там водійське посвідчення, але за спрощеною схемою. Треба віддати права на легалізацію: на переклад і на нотаріальне завірення. А потім скласти теоретичний іспит. Є різниця у знаках, але це не надто суттєво. Вони виглядають, приблизно так, як в Австралії. А також є знаки, що відображають колорит регіону типу: «Обережно, верблюди». Якщо ти здаєш теорію, то одразу ідеш на останній іспит. Але якщо провалити два рази останній іспит, то мусиш проходити усе навчання знову.
До прикладу, тут майже ніде не можна розвертатися, лише у окремих місцях, спеціально для цього призначених. Якщо тобі треба повернути направо на перехресті, ти не чекаєш черги. Є спеціальні відводи, откоси, де ти одразу повертаєш направо. Це зроблено для того, щоб розвгрузити трафік. Є окрема полоса, відокремлена жовтою смугою, призначена для проїзду поліції та швидкої допомоги.
– Над чим зараз працюєте? Маєте якісь проекти?
– Наразі готую книжку про життя українців в Еміратах, про міжрасові перепетії. Її назва «Україна в пісках». Книга побачить світ восени. Це книга коротких оповідань. Половину примірників я буду розповсюджувати в Еміратах, а іншу половину – в Україні. Українців тут багато, ми дуже дружні. У нас є група у Фейсбуці. Вона об’єднала 7 тисяч осіб. Почалося усе з кількох десятків людей. А зараз це величезний проект, з яким рахуються посольство і консульство. Через цю групу ми допомагаємо українцям з житлом, роботою, надаємо консультації, щоб захиститися від шахраїв, допомагаємо з бізнесом, також є культурні проекти для України: проводимо майстер-класи для дітей, організовуємо вечірні школи. Ми маємо навіть свою футбольну команду. Часто передаємо кошти до українських дитбудинків, 8 груп атошників проходили у нас реабілітацію. Офіційно зареєстровано 13500 українців, які працюють в Еміратах. Це за даними консульства. Однак близько 1,5–2 тисяч українців, отримуючи 3-місячну візу, працюють короткостроково.
– Там краще життя, ніж в Україні? Ти хочеш повернутися додому, в Ужгород?
– Звичайно, рано чи пізно додому треба буде вертатися. Проте я не повернуся в суспільство, де вода коштує дорожче за пиво. В Еміратах вчишся уживатися з усіма національностями і усіма культурами. Так само, як на Закарпатті. Звичайно, в Еміратах є багато своїх мінусів, але тут є можливість для чесних людей жити достойно. В Україні люди не відчувають себе людьми. Коли ти тут отримуєш місячну зарплату, ти можеш собі дозволити купити найкрутіший телефон або комп’ютер без шкоди для свого бюджету. За дві місячні зарплати можна купити автівку. За два-три роки купують квартиру. Тому ти тут можеш реалізувати свої мрії: уроки тенісу, до прикладу. Це не б’є по твоєму гаманцю. Ти не рахуєш, скільки коштують помідори на базарі.
Розмовляла Альона КОЛОДІЙ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
