Підробіток заради виживання. Як викручуються закарпатці?
Якщо не влаштовує зарплата, якщо важко прокормити родину, більшість наших краян, як правило, їдуть на заробітки на чужину. Однак поринути із сімейного гнізда за кордон вдається далеко не всім – і для цього у кожного є свої причини. Тож яким чином ужгородцям вдається поєднувати вдома одночасно кілька занять і чим власне вони займаються, підробляючи?
Пенсіонери також працюють, бо мусять…
Пані Марія пенсіонерка. Однак її дочка хворіє хронічною нирковою недостатністю, а онучка має ДЦП. Чоловіків у родині немає, тож літня жінка викручується як тільки може.
– Вечорами прибираю на одній з приватних фірм. Отримую 1500 гривень. Як-не-як, а якісь додаткові кошти до пенсії, бодай на ліки. Із «мінімалки» нині прожити неможливо.
Загалом у немолодому віці представниці слабкої статі на пенсію йдуть дуже неохоче. Найчастіше вони або залишаються працювати на тих підприємствах, що й раніше, або ж шукають роботу, пов’язану із домашнім господарством, репетиторством чи бухгалтерією. Літні ж чоловіки найчастіше влаштовуються охоронцями, операторами котелень та водіями.
– У країнах Європи люди у 60-65 років зазвичай подорожують, проводячи час цікаво і «полюють» за враженнями. Мій колишній однокласник, який вже 20 років мешкає у Америці, двічі на рік їздить у Австралію, щотижня відвідує театри, музеї, галереї. А ми змушені животіти і про розваги навіть не мріємо, – скаржиться Петро Кадар. – Я у свої майже 70 виготовляю меблі, аби допомогти «стати на ноги» єдиному онукові. Син із невісткою трагічно загинули, у Сашка ж, крім нас із дружиною, немає нікого.
На жаль, за неофіційною статистикою, наразі майже 70 відсотків пенсіонерів змушені шукати додаткові джерела прибутку, бо не можуть із мізерної суми, яку отримують від держави, звести кінці з кінцями.
Молодь не цурається ніякої роботи
Якщо краянам у старшомувіці знайти роботу важко, то у молоді трохи більше шансів працевлаштуватися, а точніше – знайти підробіток.
– Я мати-одиначка, працюю офіціанткою, та зарплата невисока, а дитину і нагодувати, і одягнути потрібно. Тож у вільний час продаю через Інтернет косметику. Крім того, їжджу у інший район за продуктами і реалізовую їх серед знайомих. Інших варіантів поповнення сімейної казни поки що не придумала, – зізнається 24-річна пані Віра.
– Купую газети, читаю оголошення. Періодично знаходжу щось цікаве. Пробую. Однак часто підприємці заманюють високою зарплатнею, а насправді дають лише половину обіцяної суми. Тому роботу змінюю часто. Уже працював і слюсарем із ремонту автомобілів, і газозварником, і торговим агентом, і мерчендайзером, і офіс-менеджером… Освіта у мене вища економічна, тож переконаний, що у цьому світі не пропаду. Наразі труджуся економістом одночасно на двох фірмах. З дипломом працевлаштуватись трохи легше. Поки вчився, жоден роботодавець не хотів мене офіційно оформити, – запевняє 26-річний Марк.
А взагалі хлопці, як правило, підробляють, займаючись будівельними роботами чи ремонтом транспортних засобів і побутової техніки, а жінки – кулінарією.
– Працюю в магазині – один день на роботі, два вдома. Маю час для занять улюбленою справою – виготовляю на продаж напівфабрикати. У мене є вже навіть постійні клієнти. Однак аби страви не застоювалися, готую лише на замовлення – не більше і не менше, у морозилці довго вироби не зберігаю, бо заморожування на тривалий термін впливає на смак. Потім пельмені, вареники та інші дрібні вироби фасую у харчові поліетиленові мішки, а голубці, млинці чи котлети – у пластикові контейнери. Також випікаю на продаж тістечка. Проте без попиту немає прибутку. Тому переді мною стоїть завдання – весь час знаходити нових покупців, а це – набагато важче, ніж просто куховарити, – ділиться думками справжня господарка Аліна Сабов.
Слід зазначити, що згідно з дослідженнями, проведеними соціологічним центром SOCIS, дві третини наших співвітчизників (64%) перебувають у постійному пошуку додаткового доходу, а 12% опитаних не можуть похвалитися наявністю постійного доходу, але підробляють час від часу, 14% респондентів отримують додатковий дохід від банківських вкладів, а 6% – від здачі в оренду житла. Опитування також показало, що на пошук додаткового доходу краян підштовхує не що інше, як фінансова необхідність (44%). Крім того, 21% опитаних пояснили поєднання кількох робіт можливостями, які надає одержана ними освіта.
Прикро, звісно, що низький рівень пенсій та зарплат підштовхує мешканців нашого краю до постійного пошуку місця під сонцем, що зарплата молодого педагога майже така ж, як у двірника… Однак дуже хочеться вірити, що так буде не завжди…
Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
