Про що говорять ужгородці у маршрутках
Підслуховувати хоч і неетично, однак коли поруч галас, то й вуха заткнути не можна. Тим більше, що краяни у маршрутному транспорті зазвичай говорять про наболіле, скажімо, про ціни, тарифи, благоустрій рідного населеного пункту та людяність водіїв. Тож проїхатись на громадському транспорті вирішили і ми.
Поїздка на лавиці
Якщо комусь не вистачає адреналіну, то поїздка в деяких маршрутних таксі міста може забезпечити незабутнє відчуття екстриму. Настрій, можливо, й буде зіпсовано, однак згадок залишиться безліч… і надовго… Скажімо, через поклеєні рекламою вікна розгледіти те, що на вулиці не завжди вдається.
Дехто при цьому у салоні лущить соняшникове насіння, прямо як перед хатою у селі в бабусі. Крім того, запах у транспорті інколи такий, що важко вдихнути повітря на повні груди.
-Відійди трохи, бо впадеш на мене, – просить старенька жінка чорнявого хлопчика, який «зайцем» встрибнув до маршрутки.
-Та ти б мене, бабко, краще на коліна посадила, – усміхається у відповідь малий ром і береться за улюблену справу – випрощування грошей від пасажирів.
Водій, щоправда, швидко виганяє його з транспорту.
-Цікаво, як часто тут прибирають, – гидливо роздивляється внутрішній «дизайн» транспортного засобу дівчина років 18.
-Ніякого комфорту, – доповнює її юнак приблизно того ж віку. – Водії не тільки не стежать за чистотою в салоні, але й гасають наввипередки, грубіянять.
-Краще б вози з конями возили людей, ніж такі автобуси, – нарікає старенький дідусь. – Хоч би екзотичніше виглядало.
Утім, що позитивно, за кермом водій не палить, музику не вмикає. А між пасажирами, до речі, є й такі, хто захищає перевізників.
-Упродовж дня йому ніколи помити автобус, бо зіб’ється з графіка. – каже жінка, років 40. – При цьому, дороги пильні, «клієнти» теж псують оббивку на сидіннях, смітять, часом поводяться некультурно, агресивно налаштовані. А водій має при цьому зберігати спокій і стежити за ситуацією на дорозі, аби не допустити якоїсь надзвичайної транспортної пригоди.
Про голубці та депутатів…
Іншим рейсом ми вирішили попрямувати у зворотній бік міста. Пасажирів було багато, як гостей у казковій рукавичці. Кожен говорив про своє. На салон цього разу увагу ніхто не звертав.
Двоє молодиць, що сиділи на колінах у третьої, активно обговорювали, хто що готуватиме на вечерю. Незабаром до їхньої розмови долучилося ще кілька жінок. Господині обмінювалися рецептами улюблених страв, а також вели мову про кулінарні пристрасті своїх чоловіків.
Представники ж сильної статі жваво дискутували про політичну ситуацію в країні, новини АТО, дії депутатів та недолугі закони. Найбільше їх хвилювала вартість комунальних послуг, безвізовий режим і недавній візит до Ужгорода президента.
А от молодь наввипередки розповідала, що вичитала в соцмережах.
-Нині в Фейсбуці вичитала, що лисеня на Перечинщині приручили. Ти бачила? – цікавилась дівчина у подруги.
-Тут Wi-Fi не працює, а в мене ЗD не підключено, подивлюся вдома, – відповіла їй співбесідниця, не відриваючи очей від гри в телефоні.
Загалом їздити в ужгородських маршрутках хоч і не надто затишно, але недорого й цікаво… адже тільки в громадському транспорті можна по-справжньому відчути шалений драйв від поїздки «на одній нозі» й одночасно дізнатися багато нового про життя краян та про події у області.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
