Квартирне питання: скільки коштує життя в Ужгороді
Згідно з прогнозами аналітиків на наступний рік житло подорожчає приблизно на 3-5 відсотків
Якщо порівняти 2017 рік із 2007, коли наші краяни масово брали валютні кредити, а нерухомість була нереально дорогою, то вартість житла впала в ціні приблизно наполовину. Скажімо, квартира, яка десятиліття тому коштувала 50 тисяч, нині вартує всього 25-30 тисяч доларів. Причина банальна – безгрошів’я населення. Це ж стосується і цін на оренду приміщень.
Купівельна спроможність бажає кращого
За 10 років як у державі, так і в нашій області багато чого змінилося. Це стосується і зарплат, і комунальних платежів, і вартості продуктів. Раніше наші земляки були більш фінансово незалежними і більше інвестували у бізнес та нерухомість.
-Сьогодні квартири вийшли з моди. Багато хто прагне знайти більш-менш доступний у ціні будиночок. Комусь же таланить звести дім своєї мрії самотужки. Утім усе ж значний відсоток мешканців міста купує помешкання у багатоповерхівках. Чому їх продають? Передусім, із-за кредитних зашморгів. Оформляли позику власники із-за різних причин, а для того, щоб погасити її, потрібні гроші, відсотки ж інтенсивно зростають. Аби покращити купівельну спроможність населення, потрібно перш за все змінити систему кредитування, урядовцям – шукати розумний компроміс із банками. Інакше – на людей чекає повна кабала, – каже експерт із нерухомості Геннадій Ковач.
До речі, із-за енергетичної політики, яка все більше випорожнює кишені закарпатців, найбільшим попитом останнім часом користуються однокімнатні квартири. Саме на них ціни доволі суттєво зросли. У середньому в Ужгороді вони вартують від 200 тисяч гривень (у залежності від мікрорайону). Двокімнатні різняться в ціні не дуже суттєво і коштують у межах 500 тисяч умовних одиниць. Середня ж вартість трикімнатної квартири становить приблизно 800 тисяч, а чотирикімнатної – 1 200 тисяч.
Та найбільше коштують приватні будинки. Правда, ціни на них дуже різні і назвати якусь одну неможливо, адже кожне помешкання має ряд власних привілеїв.
-Я прошу за двоповерхову споруду 100 тисяч. Маю сім кімнат, сад, город, літню кухню, 7 гектарів землі, два гаражі, двір вимощено бруківкою, зроблено ландшафтний дизайн. Будинок, щоправда, недобудований, але на 90 відсотків готовий, – каже пан Василь, запевняючи, що ціну він понижав уже двічі, у загальному – більше, ніж на 15 тисяч, оскільки гроші родині потрібні терміново у зв’язку зі зміною місця проживання, а української прописки – на чеську.
А от пані Альбіна за свою хату просить трохи менше – 70 тисяч «зелених», хоча вона «квартирує» не в самому місті, а за 3 кілометри від нього. Її помешкання із євроремонтом, з металевою огорожею та 6 сотками землі. Господиня хоч і розхвалює житло, хоч і демонструє ошатні кімнати, та знайти покупців не може вже майже рік. Продає ж вона свій «маленький рай» із-за того, що після смерті чоловіка сама обслуговувати помешкання не може, а платити за спожиті «блага цивілізації» одинокій жінці дорого. І подібних прикладів – маса.
