Як студенти-іноземці полюбили Ужгород і скільки їх у нас навчається
Студенти-іноземці стали для Закарпаття вже звичними. За кілька років краяни призвичаїлись до того, що на вулицях Ужгорода можна побачити молодь різних національностей, із різним кольором шкіри.
У кафе та магазинах усе частіше звучать мови світу. Тай самі студенти вже встигли полюбити наш край.
«В Україні я вже шість років. Раніше вчилася в Луганську, але там зараз війна, тож довелося змінити учбовий заклад, – каже zakarpatpost.net 22-річна Крістіна Пертроу Джонес із Нігерії. – В Ужгород я закохалася з першого погляду і не жалкую, що після Луганська обрала не столицю. Тут дивовижна природа, багато архітектурних пам’яток, посеред міста тече річка. Це так романтично! А ще вночі підсвічені ілюмінацією мости видаються такими казковими! Луганськ – велике промислове місто, але воно сіре. Там немає таких яскравих колоритних «родзинок», як тут. Дуже подобається замок, скульптури, архітектура. Тут кілька сотень студентів із інших держав. Є з Індії, республіки Бангладеш, Зімбабве, Камеруну, Гани, Кенії, Єгипту, із Мальдів… Навіть не знаю всіх країн. Усі дружні, як одна родина. Більшість із нас, іноземців, раніше вчилися у ВУЗах теперішніх самопроголошених ЛНР та ДНР. До того ж рівень викладання хороший, викладачі чудові, до всього ставляться з порозумінням. Нас зразу прийняли за своїх».
Також зі слів дівчини, їй вдалося знайти подруг серед ужгородських дівчат і вона в перспективі навіть не знає, чи повернеться додому, настільки їй припала до душі Срібна Земля.
«Приїзд сюди відкрив для мене цілковито нове життя з безліччю можливостей. Саме тут я отримала переваги, яких не було вдома і яких досі позбавлені мої співвітчизники. Скажімо, ціни за користування Інтернетом в Закарпатті дуже смішні, порівняно з нігерійськими. Безліміт у моїй державі коштує приблизно 400 доларів на місяць. Крім того, тут маю необмежений доступ до будь-якої літератури, до навчальних матеріалів, книгарень і бібліотек. До речі, навіть гуртожитки в Україні зовсім інакші. У кімнаті проживають всього кілька хлопців чи дівчат, а в Нігерії – до 20-40 осіб одночасно. Вчитись у таких умовах непросто і засвоювати матеріал можуть далеко не всі. Тож… усе в житті пізнається у порівнянні»,- наголосила іноземка.
Загалом із країн Південно-Східної Азії та Африки в нашій державі навчається чимало студентів. За даними Українського державного центру міжнародної освіти, в Україні здобувають освіту близько 64 тисяч іноземців із 148 країн світу. Серед них 6145 – індійці. Отже, приблизно кожен десятий іноземний студент приїжджає до нас з Індії. Більше – тільки з Азербайджану та Туркменістану.
«Перший курс УжНУ закінчило 250 іноземців, загалом в університеті освоюють ази професій 330 студентів із різних країн світу. Найбільше – із Індії, – наголосила заступник відповідального секретаря приймальної комісії УжНУ Іванна Стерчо. – Найчастіше громадяни інших країн обирають медичний факультет №2 , спеціальність «Лікувальна справа». Дехто навчається також на стоматологічному. Загалом наш ВУЗ входить до п’ятірки українських університетів, де навчається найбільша кількість індійських студентів разом із Харківським національним медичним університетом, Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна, Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця, Запорізьким державним медичним університетом. Наш виш отримав ліцензію на навчання іноземних студентів у 2016 році».
«Я навчаюся на лікаря і захоплююся художньою фотографією. В Ужгороді дуже тихо і спокійно, немає такого галасу, як у великих населених пунктах. Місто дуже затишне, гарне. Через центральну частину протікає річка, всюди чути спів пташок, є чимало лісистих місцевостей із первозданною природою, – ділиться думками Гарі Крішнан із Індії. – Розмовляю з іншими переважно англійською і приємно, що мене розуміють. Тут є навіть маленька кав’ярня для тих, хто хоче спробувати індійської їжі, а також для індійців, що скучили за домом. Мені подобається українська їжа, але я вегетаріанець, тому найчастіше готую вдома самостійно».
Гарі розповідає, що в нас вчитися виходить дешевше, ніж вдома.
«Індія надто перенаселена і уряд не в змозі давати жодних стипендій. Часто молоді допомагають батьки. Лише завдяки тому, що працюю, можу утримувати себе самостійно. Батьки сплачують лише за навчання. Мрію показати Ужгород своїм рідним. Думаю, їм Закарпаття дуже б сподобалося»,- запевнив студент.
На жаль, до іноземців у нас не завжди ставляться доброзичливо, непоодинокими є випадки, коли студентів обкрадають місцеві, навіть мала місце трагедія з убивством індусів. Хоча більшість краян усе ж толерантні і ставляться до молоді з інших держав прихильно.
Варто врахувати й той факт, що іноземці поповнюють наш бюджет не лише завдяки тому, що сплачують за навчання, вони тут також користуються транспортом, оплачують житло, харчуються, розважаються.
Крім того, вони вивчають наші традиції, про які розповідають рідним, пропагуючи в себе вдома українські культурні надбання.
