Чого-чого, а пам’ятників в Ужгороді чимало. І що радує, цікавих, незвичних, привабливих.
Щоправда, такими є далеко не всі.
Але дивує інше.
26 листопада минулого року, в день вшанування жертв голодоморів в Україні, на площі Народній заклали та освятили камінь майбутнього пам’ятника тим, хто постраждав від скорботних подій.
Наразі саме триває обговорення проектів, вирішується, якою буде пам’ятка.
А сам камінь насправді є не каменем, а гранітним надгробком, таким же, як встановлюють на цвинтарях.
Отже, мова піде саме про цю плиту.
Ніхто не применшує роль трагічних сторінок в історії України. Голодомор – це дійсно горе, смерті невинних людей і штучний геноцид наших предків. Це та життєва віха, про яку повинні пам’ятати як сучасники, так і майбутні покоління закарпатців.
Особливо гостро події 30-х років сприймаються на тлі війни з Росією, адже саме радянський номенклатурний режим прирік на вимирання тисячі, а то й мільйони наших пращурів.
Однак чому пам’ятник має квартирувати у центрі Ужгорода? Для таких місць у нас є кальварія і Пагорб Слави.
Саме там, на території меморіального парку, покояться рештки багатьох славних синів і доньок Срібної Землі.
Саме там і мають знаходитися подібні об’єкти.
Але чому ж тоді в ОДА вирішили розмістити пам’ятник на площі Народній, а не там, де він логічно мав би бути?
Невже через те, що, вийшовши з кабінетів облдержадміністрації, чиновникам поруч із місцем роботи ближче покладати квіти?
Адже їм так подобається приносити букети та вінки до подібних місць, та ще й фотографуватися біля них.
Інша справа сама плита.
Пригадується, нещодавно до Ужгорода приїхала група туристів, переважно – діти.
Проходячи поруч, вони наввипередки питали екскурсовода, хто похований під гранітом.
Почувши відповідь, що то лише закладено місце під майбутню архітектурну споруду, малеча дивувалася, чому вона знаходитиметься у серці міста.
Тож чи слугуватиме граніт окрасою Ужгорода?
Чи захоче хтось із гостей робити селфі біля плити тай біля самого пам’ятника. А він, між іншим, знаходитиметься у тій частині міста, де завжди багато туристів! А всі в той час фотографуються біля веселих і кумедних скульптур, які потім навівають у них приємні згадки.
Тай врешті-решт до того часу, поки буде встановлено повноцінний пам’ятник (враховуючи з якими потугами приймається його проект), в Ужі протече немало води, а надгробок і далі привертатиме увагу гостей, викликатиме серед них низку запитань та наганятиме смуток на ужгородців.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
