Чому Уж зацвітає і міліє?
Науковці називають це процесом евтрофікації – збагаченням водойм біогенними елементами, що супроводжується підвищенням продуктивності, що може бути наслідком старіння річки, або потрапляння у води різних добрив чи хімічних елементів.
Насправді Уж із року в рік стає все мілкішим, особливо це видно влітку.
Крім того, останнім часом на водоймі з’являються водорості та інша рослинність.
Містяни занепокоєні і губляться в роздумах, що ж відбувається насправді.
Про екологію непокоїться і член ради старійшин Ужгорода, колишній мер Еміл Ландовський.
— Треба поставити невелику греблю, – каже він. – Ми радилися зі спеціалістами у водному господарстві. Вони сказали, що зробити це можна і навіть готові допомогти. Таким чином річку влітку можна зробити більш повноводною, а під час паводків – контролювати рівень води. Це б зразу змінило клімат довкола Ужа. Ми маємо велику перевагу вже тим, що наше місто розміщене на березі річки. Нам порахували, що коштувати така гребля може близько 3 мільйонів. Це небагато. Також це дало б змогу очищати річку від сміття. Адже нас заслужено штрафують і словаки, й угорці за пластик та інші побутові відходи у воді… Колись в Ужі біля пішохідного мосту був ніби акваріум. Люди стояли й милувалися підводним світом. Тепер там тільки плавають качки. В УжНУ ми маємо вчених. Чому б не залучити представників факультетів біології, фізичного, медичного до роботи, а також депутатів і громадськість?
Фахівці ж переконують, що якщо сидіти, склавши руки і нічого не робити, річку можна втратити.
— Однією з причин є те, що практично не працюють очисні споруди на об’єктах, які розташовані вище вздовж течії, фекалї потрапляють у воду і викликають розвиток цих мікроорганізмів. Тим самим вони й забруднюють водойму. Крім того, за останнє десятиліття інтенсивно вирубуються ліси в басейні Ужа і лісові системи не справляються з навантаженням, – наголошує завідувач кафедри ботаніки біологічного факультету УжНУ, доцент Олег Колесник.
При цьому проводити чистку окремих ділянок річки — неефективно, адже це майже ніяк не впливає на загальну картину.
— Навіть якщо розчистити водойму, на наступний рік вона замулиться знову. Навколо ріки має бути ліс, якомога більше дерев, тому що вони утримують ґрунт від замулення. Інакше буде така ситуація, що сьогодні розчистили, а завтра Уж замулився знову. Тобто, в річці має відбуватися самостійний процес самоочищення. Тому боротися треба не з наслідками, а з причинами проблеми, – запевняє еколог Ольга Гелевера.
Однак крім промислового забруднення, в Ужі можна помітити ще й пластик та інші рештки людської життєдіяльності.
— Не можна звинувачувати в усіх гріхах лише владу, адже мешканці теж докладають зусиль до забруднення навколишнього середовища. Так би мовити, приходять люди на пікнік і залишають по собі таку «красу»: порожні пляшки, папірці, пакети та й інші речі… А потім усі хочуть, щоб було чисто, — продовжує пані Ольга.
Отже, крім висадки дерев вздовж течії, ліквідації витоків каналізації, до реанімаційних заходів слід включити ще один важливий пункт – відповідальне ставлення до природи з боку кожного з нас.
Тільки так ми можемо зберегти Уж для наступних поколінь.
