Чому деякі закарпатські автобусні зупинки нагадують декорації із фільму жахів?
Коли останній раз ремонтували зупинку – ніхто з місцевих мешканців не пам’ятає. Наразі вона розмальована дитячими «графіті», зі стін випадають цеглини, а дах тримається на ржавих підпорах. Та біля споруди, що розвалюється, бавляться діти. Дорослі ж час від часу викидають біля неї власний непотріб.
Знаходиться вона в Городилові, що на Хустщині. А точніше – фактично на території Хуста.
Наразі вже кілька років зупинка не є діючою. Дорога до неї розбита лісовозними автомобілями, рясно «всіяна» ямами та вибоїнами. Тож перевізники не хочуть їздити за пасажирами тоненьким серпантиновим шляхом, яким не можуть повноцінно оминутись навіть два легкові автомобілі. Тому мешканці Городилова, аби добратися до Хуста, або користуються власними велосипедами, або йдуть на зупинку, розташовану поблизу багатоповерхівок. Проте навіть там якогось спеціально облаштованого місця для очікування транспорту також немає.
-Автобус просто під’їжджає до крайньої точки, розвертається і підбирає чи висаджує пасажирів. Зупинки у прямому значенні слова взагалі немає, – скаржиться мешканка мікрорайону Анастасія Тудовші. – Тож у дощ доводиться мокнути, а в спеку приймати «сонячні ванни» посеред вулиці. Навіть лавочок ніхто не встановлював, бо дехто з сусідів не дозволив, мовляв, молодь там збиратиметься вечорами і галасуватиме. Але ж стареньким справді важко стоячи чекати, коли під’їде маршрутний транспортний засіб.
Наступна зупинка біля колишнього заводу «Екоз» теж не в найпривабливішому стані. Старотипна споруда радянських часів так само руйнується, хоча її «фасад» далеко в кращому стані, ніж «Колізей» у «серці» Городилова.
-Ламати – не будувати, – каже місцевий житель Володимир Палюк. – У нас, на жаль, ще не навчились берегти комунальне майно. Крім того, час також руйнує не тільки будівлі альтанкового типу, але й потужні господарські об’єкти, зведені з міцного матеріалу. За умови, що люди перестають про споруди дбати.
Ще однією проблемою городилівців є міст, який зводиться вже протягом двох десятиліть. Колись планувалося, що він буде автомобільним, згодом вдалося зробити бодай пішохідний. Однак зараз дошки, із яких конструкцію для сполучення берегів Ріки, власне, і зроблено, гниють та відвалюються.
Хустська міська рада обіцяє цю проблему вирішити вже далеко не перший рік. На зведення повноцінної транспортної розв’язки навіть два роки тому передбачалося витратити 15 мільйонів гривень. Утім… як кажуть, а віз і нині там.
Щодо зупинок, то тут теж прогресу немає, хоча мешканці одного з найвіддаленіших мікрорайонів міста справді потребують повноцінних ошатних приміщень для очікування маршрутних автобусів.
Утім і самі краяни не повинні перетворювати одну з найбільш занедбаних у Городилові зупинок на стихійне сміттєзвалище, оскільки дотримання чистоти й порядку у силах самих жителів урочища і додаткові кошти з міського бюджету для цього не потрібні.
