Закарпатка відзначає 26-річчя у 26 рік Незалежності України
Діана Келемен із Липчі, що Хустщині, народилася 24 серпня 1991 року, саме в той день, коли під час позачергової сесії Верховної Ради було прийнято Постанову та Акт проголошення Незалежності України. Сьогодні їй, як і нашій державі – 26 років. Тож як склалася доля людини, яка є ровесницею новітньої України?
Волелюбність – риса сильних духом
У творах багатьох письменників, починаючи від Шевченка українці замальовуються ментально волелюбними. Багатовікове прагнення нашого народу до самостійності не могло не відобразитися на творчості майстрів пера. Не могла ця риса не стати однією з основних й у характері Діани.
-Я завжди хотіла бути незалежною від інших, рано прагнула «стати на власні ноги». У школі займалася спортом, була багаторазовою «золотою» призеркою з легкої атлетики. Вчителі навіть піджартовували, що я народилася в такий день, що прагнення до перемоги в мене у генах, та й я просто не маю права програти, – ділиться думками з zakarpatpost.net молода жінка.
До політики Діана Келемен ставиться доволі нейтрально. Професію обрала не пов’язану із державотворенням.
-Наразі я в декретній відпустці. Виховую двох донечок, одній з яких сім років, а іншій – рік і дев’ять місяців. Закінчила Львівський політехнічний університет, обрала фах, пов’язаний із міським будівництвом. У шкільні ж роки дуже любила історію, легко запам’ятовувала дати, особливо одну, але найголовнішу, – усміхається мешканка Хустщини. А от політична кар’єра мене ніколи не приваблювала.
Хочеться змін на краще
Найбільше народженій разом з Україною хочеться миру в державі. Жінка каже, що вірить у те, що у країні невдовзі повинні наступити позитивні зміни.
-У нас багаті природні ресурси, маса розумних людей. Ми маємо потенціал, потрібне тільки мудре керування. Звичайно, хочеться якнайскоріших змін на краще. Але ми самі повинні творити своє майбутнє. Незалежність же не дарують, не орендують, не позичають. Її потрібно творити, але починати необхідно з себе… кожному зокрема.
Політикам пані Діана радить більше звертати увагу на населення, думати про народ, а самим краянам – бути більш співчутливими до інших, думати про вищі моральні цінності, а не лише про гроші. Сама вона, займаючись хендмедом, свої вироби охоче дарує іншим, не думаючи про якісь винагороди.
-Рукоділлям я почала займатися, коли з’явився вільний час. У декретній відпустці хотілося самореалізації. Тож почала робити різні прикраси у волосся для дітей, приколки, обручі, вишивати ікони хрестиком. Мене надихає все, що бачу. Ідеї народжуються як під час виробничого процесу, так під час будь-яких хатніх справ, навіть уві сні. Однодумців маю переважно віртуальних, тобто у соцмережах. Однак обмінюватися з ними досвідом та думками дуже цікаво. Загалом творча праця заспокоює нерви, допомагає покращити настрій, відчути гармонію з Всесвітом. Мені подобається фантазувати, творити дива своїми руками та дарувати іншим частиночку власного серця., – каже Діана Келемен.
До того, що вона з’явилася на світ у особливий день жінка відноситься спокійно та по-філософськи.
-Звичайно приємно, що про мій День народження пам’ятають усі, однак не я одна в Україні народилася 24 серпня. Тільки в Хустському районі таких як я ще четверо – Марина Личей (Коньовшій) із с. Лунка, Маряна Крічфаловші (Сливка) із Золотарева, Іван Губаль із Липчі та Яна Савенко із Сокирниці. А що вже говорити про всю державу, – скромно заявляє Діана.
Правда, двічі з нагоди народин мешканка Липчі мала приємні подарунки від влади.
-У 16 років мені безкоштовно виготовили паспорт і вручили в Хустському будинку культури під час урочистостей з нагоди Дня Незалежності. А в 10 років мені подарували спортивний костюм представники райдержадміністрації. Це було дуже приємно. Оскільки в той період життя спорт був для мене чи не найголовнішим захопленням, – зізнається Діана Келемен газеті “Наш Хуст”.
Утім подарунка Діана більше любить дарувати ,ніж отримувати і переконує, що сімейний день, який є й держаним святом вона планує зустріти у вишиванці з молитвою про Україну у колі найрідніших людей – своїх двох донечок.
Марина АЛДОН, zakarpatpost.net
