Тест на помилку. Про провальну вступну кампанію

Про те, як цілодобово абітурієнти намагалися зареєструватися в де-факто не робочій Єдиній державній електронній базі з питань освіти, не написав тільки ледачий

Про те, що розробку бази такого рівня просто неможливо зробити за два місяці (а саме стільки часу на цей процес було витрачено, тоді як тільки розробка техзавдання до подібних систем може займати до півроку) – говорено-переговорено. Про те, що 9 млн грн бюджетних коштів було віддано фірмі-розробнику з близького оточення Міністерства освіти і науки, теж сказано чимало. Загляньте у профільні фейсбучні групи: там досі університетський люд не може заспокоїтися з приводу «багів» цієї електронної «недосистеми».

І ось – вишенька на торті! Сайт osvita.ua нещодавно порадував повідомленням, яке за бурхливим потоком новин багато випустили з уваги. Виявляється, тепер на вдосконалення ЄДЕБО будуть виділені додаткові кошти. Таке доручення дав прем’єр-міністр після наради, присвяченої підсумкам вступної кампанії. Браво, це справжній вищий пілотаж! Замість того, щоб оштрафувати горе-розробника і змусити його за власний рахунок усунути всі недоліки, домогтися для нього додаткового бюджетного фінансування – це, звісно, треба вміти, пише Новое время.

В усьому цивілізованому світі діє негласне, але дуже важливе для будь-якого наділеного владними повноваженнями члена суспільства правило. Його суть у такому: ми всі люди, і ми всі можемо помилятися, тому важливо не те, що ми час від часу робимо помилки, а важливо те, як ми з них виходимо.

Приватні компанії могли б самостійно разробити зручний інтерфейс для входу в систему Це може бути просто щире вибачення перед людьми, а може бути рапорт про відставку. Головне – саме визнання помилки, яке дає можливість зберегти обличчя, а іноді – врятувати репутацію.

Упевнений, що ми також прийдемо до цих простих і зрозумілих правил співжиття, в тому числі, з нашою владою. І дуже хочеться, щоб це сталося якомога швидше. Але поки, на мій погляд, наш МОН цього тесту на помилку не склав.

Так, після ряду розгромних публікацій пані Гриневич навіть промовила слів вибачення перед абітурієнтами за проблеми під час минулої вступної кампанії. Але ж усі пам’ятають, як зовсім нещодавно вона ж на всіх брифінгах вперто вдавала, що в усьому винні самі абітурієнти та ВНЗ, які не вміють правильно зареєструватися в електронній системі. І поніс хтось покарання? Щось нічого чути про це. Замість покарання розробнику ще підкинуть бюджетних грошей?

Але найцікавіше полягає в тому, що насправді такий ресурс як ЄДЕБО тільки стартово потребує бюджетного фінансування, далі він може цілком успішно комерціалізуватися. І просто дивно, що такі прості речі не приходять в голову.

В Україні налічується близько 1,4 млн студентів, це більше, ніж населення, наприклад, такої європейської країни, як Естонія. І всі ці студенти, так чи інакше, з різних приводів періодично звертаються до ЄДЕБО. Тобто маємо привабливий для будь-якого рекламодавця колосальний ресурс, ретельно відфільтровану цільову аудиторію.

Так ось, державі варто було б просто-напросто віддати на конкурсних умовах функції адміністрування доступу до ЄДЕБО приватним компаніям, і відразу знайшлися б гроші на підтримку і розвиток самої бази.

Базу можна порівняти з великим будинком, в якому є безліч входів. І якщо сам будинок будується за рахунок державних коштів, то входи в нього запросто можуть обслуговувати приватні фірми. Де-факто так само працюють всі платіжні системи, кожна з яких має тисячі посередників.

Приватні компанії могли б самостійно розробити зручний інтерфейс для входу в систему, в тому числі мобільний, і саме за рахунок забезпечення зручності роботи з базою боролися б за «свого» користувача. І вихід на велику аудиторію, дозволяв би їм непогано заробляти на рекламі.

З бюджету ж, таким чином, знялося б додаткове навантаження з розробки комфортних входів в систему і їх обслуговування. А користувачі отримали б зручний, надійний і зрозумілий їм інтерфейс.

Саме так, по-моєму, мала би вчинити нормальна дбайлива держава, що піклується про благо громадян і бізнесу. Але визнання помилки – все-таки обов’язковий пункт, без складання цього заліку далі не просунутися.

Продовжуємо «лупати сю скалу».

zakarpatpost.net