Чи можна закарпатців пересадити з автомобілів на велосипеди?
Попри всі переваги двоколісного виду транспорту, більшість городян пересуваються на автомобілях. Оглядачка BBC Future спробувала дізнатися, як переконати людей пересісти на велосипед.
Все почалося в 1816 році, коли по всій Європі почали вмирати коні. Через виверження індонезійського вулкану Тамбора (найпотужнішого в історії людства) в усьому світі різко похолодало.
Хмари пилу і сірки осіли на землю і знищили врожаї по всій Європі. Коні вмирали від голоду, і тоді німецький винахідник Карл фон Дрез вигадав транспортний засіб із двома колесами, але без педалей. Це був предок сучасного велосипеда.
Він називався “дрезина” – за іменем винахідника, а слово “велосипед” прийшло із французької. Згодом у нього з’явилися педалі, і незабаром двоколісний засіб пересування набув популярності.
Сьогодні велосипед є найефективнішим видом транспорту з усіх, які урухомлює людина.
Попри свою екологічність і чистоту, їзда на велосипедах популярна лише в кількох країнах. Багатьох людей відлякують ризик аварій, брак велосипедної інфраструктури і можливість промокнути під дощем чи замерзнути.
Наприклад, у США, Британії та Австралії лише 1% всіх міських поїздок здійснюють на велосипеді.
Та є й винятки: у Нідерландах 27% городян є велосипедистами, а в данській столиці Копенгагені понад половина мешканців регулярно сідає на велосипед.
Втім, менша кількість велосипедистів на дорогах ще не означає меншого числа аварій за їхньою участю – якраз навпаки.
Так, у США на 100 мільйонів кілометрів, проїханих на велосипеді, припадає 5,8 смертей велосипедистів, а у Великій Британії – 3,6.
Тоді як у Німеччині, де велосипеди дуже люблять, цей показник – всього 1,7, а в Данії і того менший – 1,5.
Схоже, що чим більше громадян заохочують користуватися велосипедами, тим безпечнішим стає цей вид транспорту.
Небезпека дорожнього руху
Та чи можна втілити в життя цю данську та голландську велосипедну ідилію в інших країнах? – пише ВВС. Україна.
І як мають змінитися вулиці міст, щоби громадяни відмовились від транспортних засобів, які пожирають тонни бензину, і пересіли на двоколісні – насамперед у ті дні, коли на вулиці холодно й сиро?
І як новітні технології можуть покращити наші велопоїздки?
“Головна причина непопулярності велосипедів у багатьох містах – страх людей, що їм доведеться їхати поруч з автівками й вантажівками”, – зазначає Марк Валліанатос, директор зі стратегії Інституту міської та екологічної політики в Оксідентал-коледжі в Лос-Анджелесі.
Багато сучасних міст спроектовані для потреб автомобілістів, зауважує Ральф Бюлер, доцент кафедри урбаністики та планування в Політехнічному університеті Вірджинії в американському місті Олександрія.
У багатьох містах немає позначених велосипедних смуг на проїзній частині, не кажучи вже про спеціально спроектовану мережу велодоріжок, як, приміром, у голландському місті Гронінген, яке має сотні велосипедних маршрутів.
Велосипедистам зазвичай доводиться об’їжджати припарковані автомобілі, а обіч тим часом пролітають машини. Навіть там, де є велодоріжки, вони, як правило, дуже вузькі.
“Люди в автомобілях, у громадському транспорті, на тротуарах мають можливість подорожувати пліч-о-пліч і розмовляти. А якщо подивитися на вузенькі лондонські велодоріжки, складається враження, що у велосипедистів немає друзів”, – зазначає Енн Ласк, фахівець із міського планування з Гарвардського університету в Бостоні.
“Зелені маршрути”
Починати планування потрібно з розрахунку відстаней. Майже половина всіх автомобільних поїздок в європейських містах -коротші за 5 кілометрів.
“Розумний міський планувальник припустить, що люди переважно користуватимуться велосипедами, громадським транспортом або ходитимуть пішки, а вже потім подумає, як пристосувати вулиці для неефективного, брудного і небезпечного транспорту, яким є приватні авто”, – каже Кері Вулсгроув, фахівець із дорожньої безпеки з Європейської велосипедної федерації.
У 1998 році в Боготі побудували понад 300 кілометрів “зелених маршрутів” – захищених велодоріжок, відокремлених від проїзної частини деревами.
Енріке Пеланоза, який на той час був мером столиці Колумбії, у недавній лекції на конференції TEDx сказав, що ці маршрути успішно продемонстрували, що “громадянин на велосипеді за 30 доларів настільки ж важливий, як і громадянин в автомобілі за 30 тисяч”.
Та інфраструктура – це не лише велодоріжки. Системи прокату велосипедів, які з’явилися по всьому світу, залучають до використання двоколісного транспорту як туристів, так і місцевих жителів.
У китайському місті Ханчжоу працює найбільший такий сервіс у світі, а його користувачі можуть безкоштовно брати велосипеди на першу годину прокату.
Інше питання – це захищені від злодіїв парковки для велосипедів, насамперед на залізничних та автовокзалах.
В Амстердамі, наприклад, є багатоповерхова стоянка, де поміщається шість тисяч велосипедів. Центральний вокзал міста Утрехт, також у Нідерландах, має найбільший у світі ангар для велосипедів на 12 500 місць.
Корисним рішенням можуть виявитися спеціальні “велоавтобуси”, за допомогою яких велосипедисти могли би долати великі відстані. У деяких регіонах, наприклад, в англійському Озерному краї, деякі автобуси вже пристосовані для перевезення велосипедів.
Шлях в гору
Перехрестя мають бути спроектовані таким чином, щоб зелене світло спочатку спалахувало для велосипедистів і пішоходів.
Також потрібно розробити окремі секції світлофорів, які дозволять велосипедистам повертати перед зустрічним транспортом, вважає Валліанатос.
У Копенгагені вже працює система, яка вмикає зелене світло, коли до перехрестя під’їжджає багато велосипедистів. А якщо їм доводиться стояти на червоному, вони можуть скористатися спеціальними підставками для ніг.
А в норвезькому місті Тронгеймі придумали спеціальний велопідйомник, який допоможе піднятися вгору крутою дорогою (якщо у вас, звісно, немає бажання попотіти).
Якщо влада всерйоз вирішить дати велосипедистам пріоритет, вона має запровадити високі тарифи на паркувальні місця для автомобілів, а також обмежити паркування за часом.
Таким чином, “ви можете мати автомобіль, але це буде недешеве і незручне задоволення”, – каже Енді Кларк, голова Ліги американських велосипедистів. Ця організація вже 135 років обстоює права велосипедистів.
Надувні шоломи
Створення безпечної інфраструктури здається очевидним кроком. Але винахідники також сподіваються, що сучасні технології допоможуть зробити і самі велопоїздки приємнішими і спокійнішими.
Вже існує безліч додатків для смартфонів, які прокладають найшвидші і безпечні маршрути, дозволяють повідомити місцевій владі про ями на дорозі або запобігають крадіжкам велосипедів.
Окрім того, шведська компанія Hovding розробила велошолом, який під час аварії надувається, як автомобільна подушка безпеки.
Багато сучасних автомобілів обладнують сенсорами, які розпізнають пішоходів і велосипедистів, і в разі небезпеки машини автоматично гальмують або змінюють траєкторію.
Удосконалюються і самі велосипеди.
Технологічна фірма Baidu спільно з дослідниками з пекінського університету Цінхуа розробила “розумний велосипед”, який має назву Dubike. Він обладнаний датчиками, які збирають інформацію про темп оберту педалей, швидкість і пульс велосипедиста.
На кермі розташований навігаційний дисплей, який показує оптимальний маршрут.
Коли ж ви крутите педалі, ваша кінетична енергія переробляється в електрику, що живить датчики. Дані автоматично синхронізуються зі смартфоном, після чого їх можна, наприклад, розмістити в соціальній мережі.
Ще один розумний велосипед, створений канадською фірмою Vanhawks, дає підказки на ходу. Ультразвукові датчики виявляють об’єкти у сліпій зоні велосипедиста, і якщо виникає потенційна небезпека, кермо починає вібрувати.
“Розумні” велосипеди
Розробники також намагаються зробити велосипеди помітнішими.
Лондонська компанія Cycl, наприклад, придумала покажчики повороту, які одягають на кермо. “Ми хочемо, щоб велосипеди стали рівноправними учасниками дорожнього руху”, – пояснює ідею глава фірми Агостіно Стіллі.
Наступним кроком буде з’єднання покажчиків з навігаційними програмами, щоб вони автоматично починали блимати перед поворотами.
Але найбільший внесок у безпеку їзди на велосипеді може внести так званий “інтернет речей” – мережа повсякденних пристроїв, обладнаних сенсорами, процесорами і комунікаційними модулями.
Європейські дослідники, які працюють над проектом Vruits, намагаються навчити велосипеди “спілкуватися” з транспортною інфраструктурою і автомобілями.
Пробну систему запустять у голландському місті Хелмонд. Вона повинна продемонструвати, що автомобілі та велосипеди можуть попереджати одне одного про можливі зіткнення.
Чи достатньо цього, щоб переконати автовласників відмовитися від комфорту своїх автівок і пересісти на велосипед, коли на вулиці дощить? Вулсгроув впевнений, що це – питання звички.
“Щойно велосипед стане вашим основним засобом пересування, відмовитися від нього вас може змусити тільки справжня негода”, – зазначає він.
Зрештою, данці їздять на велосипедах і при досить низьких температурах. А в сонячній Австралії, між тим, майже ніхто не користується велосипедами.
Як зауважив Бенедикт Свеннен, фахівець із Європейської федерації велосипедистів, “тільки бігуни і велосипедисти знають, що дощить геть не так часто, як здається”.
