Сповідь закарпатця. У мене дружина – алкоголічка
До редакції газети «Екстра Закарпаття» надійшов лист від нашого постійного читача. Публікуємо його без змін.
От багато хто із жінок каже, що в неї чоловік ганчірка, тільки те й знає, що пиячить. А в мене дружина – алкоголічка. Як це не страшно визнавати, але це так.
Почалося з того, що на роботі їй часто підносили коньяки та цукерки. А в обідній час вони збиралися в якомусь із кабінетів і тоді пішла собі чарка по колу гуляти. Зараз Людмила, якщо пляшки горілки вдома нема, не може заспокоїтися. Скандалить, накидається на мене.
Хотів її відправити на лікування, рідні не дали. Хотів до родичів у село трохи відвезти, вона каже, що хочу її збутися. Діти вже дорослі. У нас троє синів і у всіх сім’ї. Думаю, коли б була бодай одна донька, може, вона б її зупинила. Бо жінкам завжди легше домовитися. Але хтозна, як би вийшло насправді?
А зараз просто не знаю, як мені далі бути. Залишити дружину не можу. Адже вона десь впаде на вулиці. Або вдома щось накоїть. Але й жити в цьому пеклі нестерпно. Порадьте, що мені робити?
Микола, 44 роки
Василь, вантажник, 38 років
Знаю я, яка то біда, коли жінка п’є. у нас на роботі було кілька таких. Коли нап’ються, в кожної образи та претензії. Навіть до столу можуть придиратися чи до дошки. Не те, що до мужиків. На роботі їх тримали тільки тому, що за таку мізерну плату цю важку роботу ніхто не хотів виконувати. Всіх їх чоловіки кинули. Навіть не намагалися якось рятувати. Просто пішли від них. Співчуваю цьому чоловікові. Думаю, тут хіба лікування допоможе.
Тетяна, юрист, 32 роки
Але ж не може бути, що справа тільки в дружині. Може, не відчуває вона тепла вдома. Мабуть, колись через щось чоловік її почав зневажати. А вона це проковтнула. І надалі так продовжувалося з дня у день. А з цим важко жити. Треба було одразу з’ясувати ці проблеми. А вона, напевно, хотіла їх обійти, промовчала. І от живе з цим. Якщо ще можливо, треба поговорити на цю тему терміново. Але дуже відверто. Бо якщо прикидатися, то вийде тільки гірше. В кожної людини є душа, і та душа все почує і зрозуміє. Вірю, що любов може зцілити будь-кого, безповоротних психічних процесів не буває. Але розумію, що збоку важко радити. Все ж бажаю їм обом виплутатися із цієї непростої ситуації.
Газета «Екстра Закарпаття», екслюзивно для zakarpatpost.net
