Несвяті реліквії: на аукціоні можна купити пеніс Наполеона, очі Ейнштейна та палець Галілея
У різних релігіях прийнято вшановувати мощі святих. Але, як пояснює мистецтвознавець BBC Culture, існують і досить незвичні світські реліквії: від очей Ейнштейна до пеніса Наполеона.
Хоч би яким не було ваше уявлення про загробне життя, навряд чи вам спаде на думку розпродаж частин вашого мертвого тіла на аукціоні.
А втім, нещодавно один із користувачів сайту eBay подав скаргу, побачивши в переліку лотів онлайн-аукціону фрагмент кістки, що нібито належала католицькому святому.
З огляду на це, питання святості рештків людини після її смерті залишається відкритим, пише bbc.com.
Століттями віряни здійснювали паломництва, щоби вшанувати мощі пророків і мучеників.
Зуб Будди, нібито зберігається в храмі у місті Канді на Шрі-Ланці, борода пророка Мухаммеда, виставлена в одному зі стамбульських палаців, а священна пуповина Ісуса Христа, за переказами, зберігається в Соборі Святого Іоанна Хрестителя на Латеранському пагорбі в Римі.
Усі ці реліквії до тепер приваблюють натовпи паломників.
Але як щодо всіх інших, простих смертних? Без сумніву, тіла багатьох з нас залишаться в могилах, а їхня цілісність збережеться настільки, наскільки дозволять хробаки.
Однак така доля очікує не всіх. У світовій історії чимало прикладів, коли рештки небіжчиків – очі, пальці, мозок і серце – витягали зі свого останнього притулку і виставляли на загальний огляд.
Нижче йдеться про п’ять найвидатніших анатомічних реліквій, які не мають жодного відношення до релігії.
Палець Галілея
У червні 2010 року в Італії відбулася одна з найбільш неординарних подій в історії культури.
Великий і середній пальці астронома доби Відродження Галілео Галілея, які нещодавно придбав на аукціоні флорентійський Музей історії науки, возз’єдналися із зубом і ще одним пальцем вченого, які вже належали до експонатів цього музею.
Пальці геніального вченого разом із зубом та хребцем викрали як талісмани його шанувальники 1737 року під час перепоховання.
Зараз вони виставлені поруч із парою телескопів, винайдених Галілеєм. Вони надають експозиції похмурої реалістичності і перетворюють музей на вівтар для сучасних шанувальників великого розуму, який осягнув таємниці неба, як ніхто до нього.
Пеніс Наполеона
Не всі світські реліквії виставлені в музеях, дещо зберігається й у приватних колекціях, як-от, приміром, пеніс Наполеона Бонапарта.
За легендою, цей орган відокремив англійський хірург, який робив розтин тіла видатного корсиканця після його смерті на острові Святої Олени в 1821 році.
З того часу пеніс, нібито відрізаний від тіла полководця, передавався як своєрідна культурна реліквія з покоління в покоління. Спочатку від італійського священика, який жив в XIX столітті, лондонському книгопродавцю в ХХ столітті.
А потім – в приватну колекцію американського уролога, який заплатив за нього 1969 року 2 900 доларів США і до самої своєї смерті в 2007 році зберігав цей зморщений шматочок плоті у валізці під ліжком.
У червні 2016 року його багату колекцію історичних цінностей, зокрема ампулу з-під ціаніду, яким отруївся Герман Герінґ, продали з аукціону. Вона перейшла у власність одного аргентинського колекціонера.
Цілком можливо, що серед інших цікавих предметів там був і пеніс Наполеона.
Очі Ейнштейна
Дітородний орган Наполеона – не єдині рештки знаменитості, приховані від громадськості.
Очі Альберта Ейнштейна, які десятиліттями споглядали зірки і велич Всесвіту, витягнуто з голови вченого після його смерті в 1955 році.
Проте тепер, за чутками, вони дивляться на куди менш захопливу чорну діру – надра приватного сейфа в Нью-Йорку.
Коли мозок видатного фізика витягнули з черепа для ретельного вивчення (що розтягнулося на десятиліття), його очі, законсервовані в спеціальному розчині, передали на пам’ять офтальмологу Ейнштейна Генрі Абрамсу.
Лікар вченого дожив до 2009 року і помер у віці 97 років. Вважають, що очі Ейнштейна, які напевно згодом виставлять на аукціоні, й досі самотньо вдивляються в темряву сховища.
“Останній подих” Томаса Едісона
Людство завжди прагнуло зберегти те, що зберегти неможливо, наочний доказ чому – один із експонатів Музею Генрі Форда в американському місті Дірборн у штаті Мічиган.
У щільно закоркованій пробірці, встановленій під кутом на тонкій підставці на зразок мікрофона поп-зірки, начебто міститься повітря, яке видихнув легендарний американський винахідник Томас Едісон у момент смерті.
У 1931 році славетний винахідник фонографа, кінокамери і електричної лампочки лежав на смертному одрі в своєму будинку в штаті Нью-Джерсі. Коли він випустив останній подих, лікар, що сидів біля ліжка, підніс до його рота відкриту ампулу, яку потім запечатав.
Син Едісона Чарльз, який, мабуть, як греки, вірив, що дихання людини, або “пневма”, є його душею, передав пробірку на зберігання діловому партнерові свого батька – автомобільному магнату Генрі Форду.
Вказівний палець Панчо Вілья
Не дивно, що захоплення тлінними рештками знаменитостей спонукає шахрайство та торгівлю підробками.
У 2011 році одна з таких сумнівних реліквій привернула увагу громадськості в американському місті Ель-Пасо в штаті Техас.
Ломбард Dave’s виставив на продаж предмет, який нібито був вказівним пальцем мексиканського революціонера Панчо Вільї.
За життя Вілья мав славу геть невловимого, і, здається, після смерті його тіло продовжило цю традицію.
Одразу кілька людей стверджують, ніби саме в них зберігається прострелений череп народного героя, відокремлений від його тіла грабіжниками в 1926 році, через три роки після його загибелі.
Панчо Вілья було вбито в перестрілці під час нападу групи озброєних людей на його автомобіль.
Один місцевий репортер, описуючи виставлений на продаж предмет, дав волю фантазії, повідомивши, що на “зморщеному і злегка зігнутому” пальці помітна “дивна рана, ніби Вілья намагався вибратися з могили”.
Власник ломбарду не дає ніяких гарантій достовірності реліквії, супроводжуючи її тієї самою байкою, яку розповіли йому самому за сім років до того.
Відтоді проминуло вже п’ять років, а ломбард все ще шукає покупців на сумнівний палець, фотографія якого розміщена на сторінці закладу в Facebook поруч із заявою про те, що “другого такого ломбарду годі й шукати”.
Що змушує людей купувати тлінні рештки, які нагадують про фізичне буття інших людей, вкрите таємницею.
Можливо, хтось вірить, що фрагменти чужого тіла є провідниками, через які може проходити життєва енергія.
А можливо, люди чіпляються за похмурі тотеми в надії перемогти неминучість смерті.
Як зізнався окуліст Ейнштейна одному журналісту в 1994 році, “поки очі професора зберігаються в мене, його життя не завершено. Частка його завжди зі мною”.
