Як закарпатські винороби напій богів роблять
Хоч у радянські часи більшість виноградників у нашій області було знищено, все одно Закарпаття вважається краєм смачного вина. Багато хто в приватному секторі вирощує різні сорти винограду. І полюбляють його закарпатці настільки, що навіть на його честь влаштовують свята та фестивалі.
Місцева екзотика
Віктор Штефуца вино не п’є, однак, як і більшість земляків, його робить.
-Працювати з виноградом мене навчив батько, – каже Віктор. – Хмільні напої не вживаю взагалі, але гостей люблю пригостити. Передусім роблю вино для власних потреб. Крім того, з дивних солодких плодів можна приготувати ще багато смачних страв, а ще – вино в кулінарії – незамінна річ. Скажімо, для шашлику, для риби, як маринад воно є просто безцінною диво-добавкою.
За паростками хустський винороб доглядає особливо дбайливо – впродовж усього року.
-Їх слід поливати, на зиму стебла обгортати соломою або папером, навесні – обрізати. Серед найрозповсюдженіших сортів, які в мене ростуть – Мюллер Тургау, Рислінг Рейнський, Цвайгель, Бакатор та інші… До речі, напої зі світлого винограду мають зовсім інший смак, ніж ті, що зроблені з темного. Це стосується не лише вина, але й соку, який мені смакує по-особливому, – зізнається хустянин.
У той же час Віктор запевняє, що до вина у нас ставлення зневажливе через те, що багато закарпатців просто не вміють його пити, зловживають ним. Крім того, на жаль, держава не підтримує виробників, а з вина в нашому краї можна було б теоретично зробити своєрідний бренд області.
-Ми прагнемо привабити туристів. А чому б це не зробити за допомогою вина. Не треба пропагувати алкоголізм, достатньо лише проводити дегустації. Кілька крапель напою не зашкодить нікому. Можна також робити акцент на виноградному соку, на фрешах, на фруктових композиціях, – ділиться думками Віктор Штефуца.
Тонкощі виноробства
Секрети виноробства хустський поціновував винограду демонструє на прикладі найбільш розповсюдженого у Закарпатті сорту Ізабелла.
-По-перше, виноград потрібно зірвати. Краще відбирати лише гарні на вигляд грона. Далі сировину треба ретельно перебрати, при цьому мити не рекомендується, бо процес бродіння може не розпочатись. Для ємностей хтось використовує емальований посуд, хтось діжки. У них ягоди треба перечавити. Одні роблять це руками, інші – ногами. Але має вийти кашоподібна суміш. Відтак її потрібно накрити марлею і залишити на кілька днів, аби почалося бродіння. Кашку перемішую двічі на день. Роблю це за допомогою дерев’яної лопатки. За кілька днів суміш збільшиться в об’ємі. Тоді її слід пропустити через сито або друшляк, добре віджати. Цукру додаю на 10 кілограм винограду 2,5 кілограмів. Поміщаю рідину в скляні бутлі і на верх натягаю гумові рукавиці. Фіксую їх ниткою, а один з пальців протикаю за допомогою голки. Через два тижні рукавички роздуваються, але напій готовий до вживання тільки тоді, коли з нього вийде весь газ. Після цього напіввино потрібно процідити через марлю, склавши його у кілька шарів. Продукт має бути чистим, як кажуть, повинно грати на сонці. Аби не було осаду, цю процедуру я проробляю три рази. Є ще й інший рецепт – із додаванням води. Виноград так само потрібно прочавити, накрити марлею, додати цукор і залишити бродити, 5-7 днів помішуючи. Після цього – долити води, перемішати, знову закрити марлею і залишити на 25-30 днів. Відтак – ще раз процідити, розлити у чисті пляшки і помістити в прохолодне місце на 12-14 днів (бажано десь у підвальному приміщенні). Після цього треба акуратно перелити вино в інші пляшки, щоб видалити осад і можна приступати до дегустації, – охоче ділиться знаннями Віктор.
Інша справа – винорадний сік. Його хустянин демонструє з найбільшим захопленням.
-Виноград багатий на вітаміни, амінокислоти, містить чимало корисних мікроелементів. По-перше, в ньому є залізо і напій вважається надзвичайно корисним для дітей. Сік використовують при лікуванні різних захворювань, у тому числі – анемії, розладів шлунку, для виведення шлаків, токсинів, він – покращує імунітет і сприяє зняттю набряків. Корисні властивості винограду можна перераховувати дуже довго. А сам сік я роблю так. Виноград віджимаю за допомогою преса. Це – дуже швидко і просто, адже ягідки таким чином не треба оббирати від гілочок. Отриману масу на ніч кладу в підвал, аби осад з частинок кісточок опустився на дно. Важливо, що посудина повинна бути ні не оцинкована, ні не алюмінієва, аби рідина не вступила в реакцію з кислотою, яка міститься на стінках. Відстояний сік переливаю у іншу ємність. Варити сік не потрібно довго – довести до кипіння і перемішувати 15 хвилин, знімаючи піну. Якщо рідину довго тримати на вогні, з неї вийдуть усі корисні речовини. Далі залишається просто розлити сік і банки і закупорити їх кришками, – наголошує винороб.
Загалом рецептів у Віктора Штефуци багато. І добро в нього ніколи не пропадає, каже, що частину винограду висушує на родзинки, частину – зберігає в морозильній камері і взимку додає до різних страв.
-Виноград приносить людині задоволення навіть тим, що ним можна милуватися, а коли ж випадає нагода ще й скуштувати – це взагалі – райська насолода, -усміхається хустський поціновувач соковитих ягід життя.
Марина АЛДОН, zakarpatpost.net
