АНОНС. Чому пішохідний міст перетворюється із мосту кохання на місце жебракування?
Романтична родзинка Ужгорода, пішохідний міст, який називають мостом кохання, може втратити свій статус. Хоч замків, залишених закоханими там багато, але вся піднесеність розвіється від сірої реальності, яку можна побачити там щодня. Справа в тому, що міст просто заполонили жебраки.
Ніхто не засуджує прохачів, у нас вони не є поза законом. Тим більше, що просити чи працювати – добровільний вибір кожної людини… принаймні у нашій державі. Проте чи дійсно всі ті, хто йде до нас із простягнутою рукою, потребують допомоги.
Жебрацтво – потреба чи бізнес?
Як днями повідомив один зі столичних сайтів, київські жебраки за день заробляють близько мільйона гривень. Такі оцінки, принаймні, дають у поліції. Щоправда, від усього заробітку їм залишається усього 5-10%. Решта грошей йде тим, хто кришує так званих прохачів.
Ужгородські нужденні заробляють куди менше. Тай статки нашого населення скромніші, ніж у киян. Проте схема заробляння – прикривання у всіх куточках держави майже однакова. А заробіток окремих наших жебраків вимірюється не однією, а кількома тисячами за добу. Пересічному закарпатцю за такі гроші треба важко фізично працювати цілий місяць.
Але ж чи всі ужгородські жебраки, яких можна побачити на пішохідному мості, виходять туди справді через термінову гостру потребу в грошах? Окремі, можливо й так, але не всі.
Так, торік в Ужгороді поліція протягом тривалого часу займалася пошуками сумнівного татуся, якого містяни постійно зустрічали в різних частинах міста з дитиною. Нерідко бував він і на пішохідному місті. Але… одна важлива деталь: чомусь хлопчик на його руках постійно був чи то непритомним, чи то спав. Вірогідно, горе-сімейка чимось поїла дитя, аби воно не плакало. Згодом із ужгородських вулиць батько з малюком зник. Де вони зараз – невідомо.
А ще на пішохідному мості часто можна почути голосистого чоловіка, який чи то кричить, чи то співає, але просить гроші так гучно, що його чути в кінці Корзо. Бувають там і «гастролери» із закарпатських райцентрів, бувають і псевдоволонтери із інших областей.
Продовження читайте у газеті «Наш Ужгород».
Свіжий номер уже в продажу.
Купуйте в кіосках.
