Як закарпатцям дешево обігріти оселю взимку?
Перші місяці осені промайнули непомітно. Разом із тим, стовпчики термометрів показують усе нижчу температуру. Більшість з тих, у кого автономне опалення, вже почали вмикати котли чи грітися електроприладами. У зв’язку з високою ціною на газ багато хто серйозно готується до випробувань на «холодостійкість».
Однак машина дров коштує більше за мінімальну зар- плату, ціни коливаються у залежності від регіону. Скажімо, у Львівській та Івано-Франківській областях стартують від 4 тисяч гривень, на Закарпатті – 6-6,5 тисяч, а на Рівненщині – взагалі більше 7 тисяч.
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ» у Facebook
Тож останнім часом усе більше винахідників, особливо в селах, де в приватному секторі можна експериментувати з опаленням, придумують нові види обігріву помешкань.
«Я виготовляю спеціальні грубки. Не такі, як раніше, з кахлю, а з цегли, декоративні. Ними, за наявності димоходів, можна обігріти всю оселю. На три кімнати досить одного подібного «диво-пристрою». Моя «пічка» дуже економна, дає тепло, як котел. А спалювати в ній можна абсолютно все. Використовую старе гілля чагарників, пластик, коробки і все, що не так лежить, – розповідає Іван Поп з Липчі, що на Закарпатті. – Переконавшись у ефективності мого пристрою, навіть сусіди почали замовляти собі такі ж. Двом, до речі, вже встановив».
Шляхом подібних експериментів намагаються знайти вихід зі складної «газової ситуації» і інші українці.
«Чотири роки тому з газу перейшли на електроопалення. Утім світло зараз теж подорожчало. Тому минулого літа придбали собі економний твердопаливний котел, – стверджує Валентин Данилець із Львівщини. – При цьому дрова не купую взагалі і обігрів житла обходиться зовсім задарма. Я придумав власний спосіб грітися – роблю брикети з листя. Усі затрати – 400 гривень. Саме в таку суму мені обійшовся прес, який зробив своїми руками, переобладнавши під спеціальний пристрій старий млин для подрібнення кукурудзи. Але подібні конструкції зараз можна придбати й через Інтернет. Коштує він приблизно 8 тисяч гривень. Найдешевше робити брикети з листя. Його в лісах дуже багато, до того ж – задарма. Хоча у якості основи можна взяти будь-які рослинні відходи: стружку дерев, гілки, кору, лозу, солому, бадилля, лушпиння насіння. У якості зв’язувального матеріалу, необхідного для «склеювання» основи, я використовую макулатуру, скажімо, старі газети та радянські книги. Отже, компоненти подрібнюю, замочую на добу, перемішую будівельним міксером і відправляю все під прес. Якщо немає макулатури, підійде навіть звичайний крохмаль. Таким чином я обігріваю і хату, і парники, у яких вирощую різні види квітів».
Дехто ж виготовляє біопаливо з інших компонентів і при цьому вважає такий спосіб також вигідним.
«У нас уже кілька років, як немає худоби, але маємо три великі ділянки під сінокоси. Спочатку пропонував сіно знайомим, але ніхто не хотів брати. Тож я подумав, а чому б суху траву не використовувати для обігріву помешкання. Тож почав робити з сіна та соломи брикети. Для цього подрібнюю сировину, перемішую її з глиною, попередньо заливши водою. Пресую, надаю брикетам форми. А далі можна придбати спеціальний пристрій для підсушування продукції, а можна залишити сохнути брикети самотужки, просто неба. Тепловіддача дуже хороша. У хаті завжди тепло. Та й замість соломи можна використовувати бадилля кукурудзи чи інші відходи», – зізнається Олексій Струк із Івано-Франківської області.
Проте до таких винаходів вдаються не всі. Хтось шукає набагато простіші способи використання вторинної сировини для госпо-дарських потреб.
«Ми з дружиною пенсіонери. Живемо у власному будинку. Маємо великий сад. Засаджений горіхами. Тож цілу осінь-зиму лущимо їх. Зернята продаємо, а лушпинням гріємося. Це дуже вигідно, бо й гарний заробіток від продажу горіхів щоразу маємо, і за газ платити не потрібно», – розповідає Дмитро Юрчак із Закарпаття.
А найбільші раціоналізатори створюють справжні дива техніки. Наприклад, Степан Братюк із Тернопільщини встановив у будинку сонячний колектор, який змайстрував своїми руками.
«Основний принцип його роботи в тому, що сонце нагріває воду у колекторі – і рідина підіймається трубами до верхньої частини спеціального баку, який служить акумулятором, а холодна – з водопровідної мережі поступає у нижню частину баку. Фактично вода безперервно циркулює. Головний елемент такого пристрою – абсорбер, який складається з металевого листа, привареного до металевих труб. Абсорбер вкладається у дерев’яну раму і накривається звичайним віконним склом, яке захищає колектор і створює всередині ефект теплиці. Використання декількох шарів скла або склопакету дає значний приріст ефективності, але збільшує вартість системи. Справа в тому, що через скло проходять сонячні промені, які й нагрівають колектор, а засклення запобігає витоку тепла. До того ж скло також перешкоджає руху повітря в абсорбері: без нього колектор швидко втрачав би тепло через вітер, дощ, сніг або низькі зовнішні температури в цілому. Абсорбер також бажано утеплити, можна мінеральною ватою. Усі стики також слід заізолювати. Маючи таке пристосування, про газ на зиму можна забути. Потрібна тільки вода», – запевнив чоловік.
Іван ДУХНОВИЧ, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
