На що найчастіше хворіють закарпатські діти і в якому районі області ситуація найгірша
Про це закарпатська газета «НЕДІЛЯ» запитала головного лікаря Закарпатської обласної дитячої лікарні, депутата обласної ради, голову постійної депутатської комісії з питань охорони здоров’я Романа ШНІЦЕРА.
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»
— Пане Романе, із якими захворюваннями найчастіше до вас потрапляють діти? І які недуги серед малечі є найбільш розповсюдженими в нашому краї?
— Дитячі хвороби трохи відрізняються від дорослих.
Зараз усе більше хворіють діти перинатального віку, тобто чимало немовлят народжуються із вадами розвитку, недоношеними, із серцевими вадами. Більше двох сотень дітей на рік потребують хірургічного втручання. На жаль, також зростає кількість онкологічних захворювань серед неповнолітніх. Це – дуже серйозна проблема.
При цьому педіатричну мережу майже повністю зруйновано, у районах залишилось педіатрів стільки, що їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Справа в тому, що сімейного лікаря треба готувати саме як сімейного лікаря. Ні з терапевта, ні з педіатра сімейного лікаря не буде. Кожен фахівець ментально залишиться тим, у якій спеціалізації працював раніше. Тому робити з медиків фахових гібридів нерозумно. Це як експеримент, коли схрестивши коня і осла, отримаємо мула. Він буде працювати, буде слухняним, розумним, але давати потомство ніколи не зможе. Така ж ситуація і в медицині. Подібні нововведення позитивного результату не дають. Сімейних лікарів слід готувати зі студентської лави, а не перекваліфіковувати на них уже сформованих медиків.
На сьогодні у будь-якій сусідній країні легко можна знайти роботу хірурга, травматолога, акушера-гінеколога, але майже нереально влаштуватися працювати сімейним лікарем. Там сімейна медицина в пріоритеті, у тому числі – і в фінансовому.
— Зрозуміло. А в якому районі області діти хворіють найбільше і де найздоровіші малюки?
— Не можу сказати. Статистика – річ недосконала. Там, де є високваліфіковані фахівці певного профілю, захворювання будуть виявляти і там їхній рівень формально буде високим… й навпаки. Тобто, цифри не завжди є реальними. Тому порівнювати якось некоректно.
Наприклад, найвищий рівень гастроентерологічних захворювань зареєстровано на Свалявщині. Але там багато відповідних спеціалістів. Там санаторії. Туди їздять лікуватися з усього світу. Тож до кого звертаються люди? До того спеціаліста, який є, якого знають… Природно, що він починає шукати «свої» недуги. Звідси й такі показники. Хоча, з іншого боку, хтось каже, що мінеральна вода добра для лікування протягом певного часу, але її не можна вживати постійно. Тому стовідсотково вірити статистиці не раджу.
