Чи знаєте ви, де в Ужгороді проходили рідзвяні бали?
Щойно побачила світ нова книжка про наше місто – «Ужгород: невигадані історії» Тетяни Літераті. Видання здійснене за кошти обласного бюджету і вже почало надходити до бібліотек області. Також міська рада замовила додатковий тираж, тож невдовзі видання з’явиться і у книгарнях.
Книжку укладено на основі журналістських матеріалів Т.Літераті, за які вона цього року отримала звання почесного журналіста України. Як може зараз переконатися кожний, цілком недаремно.
Чимало описано на основі роботи автора у Берегівській філії Державного архіву Закарпатської області, де вона ретельно опрацювала фонд Ужгородської міської влади чехословацької доби. Ще більше почерпнула вона від зустрічей з нащадками різних відомих ужгородців, які люб’язно розказали авторці про своїх предків. Також авторка чимало працювала в університетській та обласній бібліотеках, у Закарпатському крає- знавчому музеї, архіві УСБУ, архіві міськради, архіві Архітектурно-планувального бюро (колишнє бюро технічної інвентаризації).
У книжці 30 нарисів, присвячених переважно історичним будівлям Ужгорода та їхнім мешканцям. Усього їх вже написано понад 150, тож є шанс, що дана книжка матиме продовження і вилл’ється у цілу серію.
Цілком логічно книжка відкривається оповіддю про Жупанат, де свого часу містилися офіси й ужгородської міської влади. Саме цю будівлю відвідували лідери Чехословацької республіки Т.Масарик і Е.Бенеш, інші визначні гості тієї доби. Тут відбувалися різдвяні та інші бали містян (у книжці подано світлину одного з них). Будинок здавна був епіцентром міського життя, та й зараз у ньому містяться художній музей, творчі спілки, різні муніципальні служби, архів.
Окремі нариси присвячено нашому другому губернаторові Антоніну Бескиду, першому прем’єру автономного Підкарпаття Андрію Бродію, сенатору і міському голові Едмунду Бачинському, парламентарю і журналістові Йосипу Камінському і його дружині Іді (доньці мера М.Фінцицького). Усі вони буди людьми неоднозначними, тим цікавіше знайомитись не з плакатним трактуванням цих особистостей, а з їхнім докладним життєписом, насиченим безліччю побутових дрібниць.
Свій нарис присвячено мікрорайону «Мала Прага» (нині відомий як район крамниць «Веселка» і «Ера»). Цікава оповідь про велику родину братів Бращайків і їхній будинок на вулиці, що зараз носить їхнє ім’я. Ціле розслідування присвячене нашим старим аптекам, Дому народного здоров’я (нині Дитяча поліклініка), будинку Негребецьких, де діяла Руська народна кухня (на вул. Гошовського), Будинку керамічної та деревообробної школи, будинку-крамниці кушніра Яна Плацека, жіночій вчительскій семінарії, першій ужгородській п’ятиповерхівці – Василіанському монастиреві.
Є нарис про будинок-крамницю Циріла Фунданича, про завод церковної атрибутики «Когут і Набиванец» (був на вул.Волошина навпроти нинішнього «Едельвейсу»), про міський кінотеатр на тій самій вулиці. Є нарис про ужгородські друкарні, починаючи від «Уніо», про палац Фріда (пл. Петефі, 10), Підкарпатський банк, Дім товариства Духновича, ремісничу школу на Вербнику, кондитерську фабрику Блажея Якоблевича (нині школа №5), німецькі будиночки по вул. Швабській, пекарню Міхала Янича, фотоательє Іштвана Качурека, готель «Карпатія» (наприкінці вул.Му- качівської), фабрику дзвонів «Акорд» (була на вул. Станційній).
Є і про нереалізовані проекти – наприклад, про задум поставити будинок «Просвіти» на пл.Масарика (нинішній Петефі). А завершується усе теж цілком логічно нарисом про стару будівлю залізничного вокзалу.
Усі нариси щедро ілюстровані фотографіями. Деякі зроблені зараз, але переважна більшість – старі, взяті з фотолистівок та фотоальбомів численних ужгородців, з якими спілкувалася журналістка. Практично усі відтворені у прекрасній якості, за що слід подякувати фахівцям з видавництва «Карпати».
Книжка матиме щасливу читацьку долю, оскільки попит на неї чималий. Краєзнавець-слідопит, фахівець саме з польового краєзнавства – амплуа маловдячне, проте саме такий журналіст добуває максимум первинної інформації, яку далі вже інтерпретують по-своєму усі кому не ліньки.
Сергій ФЕДАКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
