Чому в Ужі плавають пляшки, лавиці, шини та трупи тварин
Сміття навколо нас
Хоч в Ужгороді питання централізованого вивезення побутових відходів і вирішено, та в річці плаває чимало різного непотребу. Часто там можна побачити як пластик, так і лавиці, стільці та інші рештки людської життєдіяльності, а точніше – безвідповідальності. Самі вони у воду не потрапляють. А винних чомусь із року в рік традиційно ніхто не карає… незважаючи на те, що закарпатська столиця просто «нафарширована» камерами спостереження і нещодавно на відеонагляд було виділено 2,2 мільйони гривень із міської казни.
«Моя хата скраю»?
Чомусь у всіх бідах наші земляки традиційно звинувачують чиновників та комунальників. Так, з одного боку це правильно, адже саме вони відповідають за чистоту міста. Але чи тільки вони? Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи майже ніхто з самих містян не відчуває. Але ж кидають непотріб у воду не працівники якихось служб, а пересічні ужгородці, які живуть за гаслом «а після нас хай і трава не росте». Як не прикро, та у багатьох із нас немає поваги до оточуючих.
«Так роблять усі», «тут і до мене було брудно», «хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися для тих, хто в глибині душі розуміє: сміття – це дикунство. А тим часом чисті закарпатські ріки можуть поступово перетворитися на стихійне звалище. Скільки ж в Ужі лише пет-пляшок, які потім пливуть у Європу і за які нас потім штрафують сусіди.
Найбільше непотребу вода приносить із Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів, особливо в періоди повноводдя. Газета «НЕДІЛЯ» вже неодноразово писала про цю проблему.
Можна побачити у воді і автомобільні шини. Зокрема, за стадіоном «Авангард» є ціле кладовище шин. Складається враження, що хтось там відкрив станцію техобслуговування, чи автомийку… При цьому любителі машин напевно забули річка – це живий організм, оселя для риб, птахів, жаб, плазунів та різних тварин. Тож чи приємно було б тому, хто позносив до водойми власний непотріб, аби хтось увірвався до нього в квартиру, залишив сміття посеред кімнати і пішов.
Як же підводним мешканцям жити посеред такого хламу? Адже відходи є часто небезпечними як для їхнього життя, так і для тих, хто ними харчується.
Потерпає від людської безвідповідальності і озеро Кірпічка. Там також можна побачити сміттєві кучугури. Якось нещодавно хтось скинув у воду навіть гігантську котушку для електричного кабелю. Проте це не єдина проблема водойми. Тож потім і не треба дивуватися, що в озері масово гине риба.
Важливо усвідомити масштаби об’ємів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо ж якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава може стати одним з європейських лідерів… звісно ж, не з найкращого боку.
Трупи у воді
Слід зазначити, що на Закарпатті існують ще жахливіші звички, ніж викидання у воду побутового сміття. У нас заведено топити у водоймах новонароджених цуценят та кошенят, мовляв, і так домашня улюблениця привела на світ багато потомства, тож краще вбити зразу, ніж потім ламати голову, де прилаштувати малюків. Таке трапляється частіше в селах району, ніж у самому місті, але в річку нещасні травини все одно потрапляють.
Але й це ще не все. У річки закарпатці викидають і трупи вже мертвих тварин – курей, гусей і навіть свиней. Зокрема, в Ужгороді журналіст zakarpatpost.net двічі ставав свідком, як збитих машиною кота та собаку викинули в Уж в районі пішохідного мосту. А якось вода принесла навіть голову вовка і це викликало серед мешканців міста неабиякий резонанс.
Хоча з іншого боку у сільських населених пунтах як Ужгородського, так і інших районів немає ні скотомогильників, ні централізованих звалищ. Проте чомусь ніхто не закопує мертву домашню птицю чи свиню в себе на городі… а сільські ради не поспішають укладати угоди на вивезення з населених пунктів побутових відходів. Люди ж мовчать, бо за таку послугу потрібно платити, а викинути непотріб абиде можна безкоштовно. Проте такого знущання над природою немає в жодній країні Європи.
Чи є вихід?
Слід зазначити, що в області постійно озвучується питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів. Деякі напрацювання в цьому плані є вже на Берегівщині. Проте заводів потрібно більше – тоді й сміттєва проблема хоч частково відпаде і краяни матимуть нові робочі місця.
Запровадження в Ужгороді системи роздільного збору відходів якогось дієвого результату у плані чистоти водойм не дало. На жаль…
Тому передусім виходом із ситуації може бути дієва система адмінпокарань.
Найбільш ефективним способом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення сміттярів до громадських робіт, зокрема, до прибирання як набережних, так і центральної частини Ужгорода.
До речі, за порушення правил благоустрою (у тому числі – викидання сміття у недозволених місцях) статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, яка тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для прикладу, у Сінгапурі лише за викинутий на вулиці папірець можна поплатитися штрафом, розміром 500 євро, а в Індії, яка аж ніяк не асоціюється з чистотою… тим, хто скидає сміття в Ганг Національний екологічний трибунал установив жорстке покарання – штраф 800 євро.
У Німеччині, де «свинячий» менталітет повністю викоренено, суми адмінстягнень набагато менші і коливаються в розмірі від 200 до 400 євро. Проте для нас це також великі гроші.
Напевно, якби в Україні за подібне правопорушення довелося б неабияк випорожнити гаманці, сміття ні на вулицях, ні у водоймах не було б зовсім.
До речі, в Києві за викидання непотребу не в сміттєві урни планують ввести нові штрафи – від 17 тисяч гривень.
Очевидно, подібну новацію пора запровадити і в нашому рідному Ужгороді.
Але є ще одна проблема. Жоден екологічний закон у нашій державі стовідсотково не виконується. Тому й маємо саме те, що маємо.
Марія УЖАНСЬКА, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
