Новорічне пограбування по-закарпатськи на 220 тисяч
Невеселі зимові свята влаштувала злочинна група родині Теслевич із Тячева. Отримавши від свого керівника Володимира Мартиненка вказівку про прибуткову оборудку, Валентин Молнар та 23-річний Степан Король з Хуста пішли на нове завдання.
За попередньою інформацією у Василя Теслевича з Тячівки мали бути вдома великі гроші. Тож вони взяли з собою пістолет, шапки та шарфи для прикриття, рукавички, аби приховати сліди, та велику сумку.
Сіли на маршрутку й поїхали до Тячева. Коли прибули, була вже десь 16 година. Відтак вони пішки попрямували до села за вказаною адресою. На вулиці стемніло. Годинник показував 19 годин 10 хвилин. Зимою о такій порі вже сутінки. Хлопці роздивились довкола, чи їх ніхто не бачить, обмотали обличчя шарфами (аби їх потім не впізнали) і через незачинені бокові двері спокійнісінько зайшли в хату. На кухні поралася жінка господаря Василина, а біля неї гралися п’ятирічна Оленка та дворічний Миколка. Степан одразу кинувся до молодиці і, щоб вона не чинила опору й не кричала, затулив їй рукою рота. Потім, обхопивши рукою шию та плече, кілька разів вдарив жінку в обличчя та в потилицю. Після цього почав душити, погрожуючи, що вб’є, якщо пручатиметься. Тим часом до помешкання зайшов Валентин. У руці в нього був пістолет. Він вимагав від Василини сказати, де її чоловік. Відтак Кадар пішов шукати ґазду, який у вітальні сидів на дивані і ні про що не підозрював.
Степан одразу направив на нього пістолет і почав погрожувати розстрілом, якщо той не скаже, де заховані гроші. При цьому Валентин двічі вдарив Василя рукояткою пістолету в голову і змусив вийти з кімнати.
Ґазда вирішив піти на хитрість і вивів грабіжника у двір, намагаючись підвести до вольєру з собакою. Утім злодій був хитрим і швиденько здогадався про Василеві плани. Степан же тримав у заручниках Василину з дітьми. Кадар змусив чоловіка повернутися в хату і показати, де знаходяться гроші й коштовності, інакше, за його словами, він готовий був пристрелити рідних господаря.
Василь боявся за безпеку дітей, тому вирішив, хай беруть усе, лише хай не чіпають малих та жінку. Він благав Степана не душити Василину, адже грабіжник так і тримав її за шию. Господар повів непроханих гостей у сусідню кімнату і вийняв з письмового столу все, що мав. Злодії пачками скидали в сумку гроші. Їм вдалося на цей раз справді натрапити на «золоту жилу». Вони забрали у Василя Теслевича 220 000 тисяч гривень та 300 доларів. Раніше стільки коштів вони ще ніколи не бачили. Тому дуже раділи, що заволоділи таким багатством. Тож вони швиденько покинули помешкання і повернулися до Хуста.
Потерпілі негайно звернулися до поліції. Їхню новорічну ніч було повністю зіпсовано. Побиті та психологічно розчавлені вони раділи одному, що діти живі і неушкоджені.
Невдовзі злочинна група постала перед судом. Відповісти перед законом довелося кожному. Володимир опинився за ґратами на 10 років, а всі інші – на 8. Хочеться вірити, що після звільнення закарпатські грабіжники більше не ступлять на злочинну стежку і почнуть заробляти на життя чесним шляхом й не катуватимуть більше земляків.
