Чому відкриття лікарень на Закарпатті – негативна тенденція
На Тячівщині радість – відкрили нову лікарню, яка є однією із найстаріших довгобудів Закарпаття. Углянську дільничну лікарню почали зводити ще в період СРСР у 1981році. Тоді вдалося спорудити й накрити дахом цегляну «коробку», що врятувало її від подальшої руйнації.
З початку 80-х минулого століття й до 2013-го будівельні роботи на об’єкті починалися чотири рази і щоразу заморожувалися через брак коштів. Лікарня відтепер обслуговуватиме 16 тисяч мешканців чотирьох сіл Тячівського району – Углі, Великої Углі, Колодного і Кричева. Медустанова вже прийняла перших пацієнтів. Для їх кращого лікування персонал отримав комп’ютери та сертифікати на маніпуляційне і медичне обладнання, пише газета «НЕДІЛЯ».
Але поглянемо на ситуацію з іншого боку. Чому насправді радіють закарпатці? Адже лікарні відкриваються тоді, коли є хворі. Якби всі були здорові, кому б стали потрібні медичні установи? Усі знають, що профілактика захворювань краще, ніж лікування. Лікарі вважають, що коли населення буде звертатися до них з метою профілактики, а не з приводу лікування, то ми будемо здорові. В Україні на профілактику захворювань з бюджету виділяється 20%, а на лікування – 80%. У розвинених країнах – навпаки. Сучасна система охорони здоров’я в Україні спрямована більше на лікування, ніж на профілактику захворювань і пропаганду здорового способу життя. Як наслідок – за останні п’ять років кількість захворювань і смертність у більшості хвороб зростають.
На Закарпатті не створено жодного центру громадського здоров’я. В області вкрай було б важливо відновити або по-новому запустити програму профілактики захворювань. Нам потрібно вже нарешті починати вкладати кошти не у наслідки хвороб, а у запобігання їхньому виникненню. Має бути «охорона здоров’я», як зазначено у назві управління, а не «лікування» як зараз.
Було б добре, якби краще відкривали басейни, спортзали, тренувальні спортивні центри, а не подібні заклади. Тоді б із бюджету на оздоровлення виділялося значно більше коштів і суттєво скоротилися б витрати на ліки. Лікарі без роботи б також не залишилися, вони б просто перекваліфікувалися на інструкторів зі здорового способу життя. Адже населення потрібно не заганяти в кабінети медиків, а вчити правил здорового харчування, при цьому пропагувати спорт та розповідати закарпатцям, як позбутися шкідливих звичок.
Консультації таких фахівців були б просто безцінними! Вони ж вкрай необхідні як дорослим, так і дітям. Замислимось, чим годують матері вранці своїх синів і доньок? Зазвичай канапками, тобто скибкою хліба з маслом та копчениною. Але хіба ж це здорова їжа? А скільки закарпатські жінки готують своїм рідним жирного і смаженого, якою гострою є наша місцева кухня! На жаль, такі страви зовсім не є корисними для організму.
А що можна побачити на перервах у руках школярів? Солодкі газовані напої, фастфуд, солодощі, чіпси, сухарики та багато усіляких шкідливих продуктів. Мало хто їсть яблука, груші, мандарини та інші фрукти. А саме в них міститься найбільше корисних для молодого організму мікроелементів та вітамінів. Однак звідки ж про це знати дітям, коли їм вдома не розповідають, а на уроках з основ здоров’я якщо щось і кажуть, то інформація подана нецікаво і не в достатньому обсязі.
Тому й не дивно, що радіємо лікарням, а не оздоровчим комплексам. Як кажуть, маємо те, що маємо…
Олена КРАВЧУК, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
