Закарпатські серійні грабіжники зв’язали скотчем священика і відібрали в нього 13 хрестів
Володимир Маринець вибудував чітку схему злочинів і разом зі своїми підлеглими протягом тривалого часу тримав у напруженні закарпатців. Адже про зухвалі грабунки багато хто чув і в той же час усі знали, що правоохоронцям не вдається знайти невідомих злодіїв, які застосовують до людей фізичну силу і погрожують зброєю.
Отже, для наступної справи керівник групи позичив автівку в свого знайомого. Про те, чим він заробляв на хліб насущний, ніхто навіть не здогадувався.
На «Хюндаї» з литовськими номерами чоловік приїхав за Василем, Віктором та Степаном. Зібравши свою банду, розповів про те, що тепер у них буде особливий клієнт із Тячівщини, у якого грошей кури не клюють, бо він священик, а таким, як він, все дається задарма. Тож план у Володимира був жорстокий, із застосуванням сили, якщо отець Іван добровільно не погодиться віддати гроші та коштовності.
Із собою у злочинців були, як завжди, маски, рукавички, пістолет, а також цього разу – гумові палки (для тортур).
Ватажок мав чекати хлопців у встановленому місці. Була вже година ночі, тож господарі спали. Ще близько години грабіжники спостерігали за його хатою з вулиці, а відтак – залишили на варті Степана. Стояв він метрів 40 від будинку і будь-якої миті готовий був подати спільникам сигнал у разі небезпеки. Тим часом Віктор із Валентином одягнули маски, відчинили залізом вікно і залізли в помешкання через підвальне приміщення. Там шукали вхід на перший поверх. Але так і не знайшли. Тож невдовзі довелося вилізати знову на подвір’я.
Переконавшись, що всі сплять, грабіжники повторили спробу через інше вікно залізти будинок. Цього разу Степан пішов із товаришами. Побачивши в одній із кімнат сплячого ґазду, Валентин негайно накинувся на нього і почав бити резиновою палкою, а потім схопив пістолет і разом із Віктором став вимагати зізнатися, де той ховає гроші. Хлопці так били чоловіка, що йому нічого не залишалося, як відвести їх у підвал і показати на металевий сейф.
Злочинці змусили господаря відчинити сховок. Грабіжницький «улов» виявився дійсно щедрим. Там вони знайшли 49 000 гривень, 150 000 рублів, 950 доларів, 60 000 форинтів, 450 євро. Крім того, у сейфі було ще багато цінних речей, серед яких – дорогий ніж у шкіряному чохлі. Але цього злодіям виявилося замало, тому вони зірвали з шиї священика 20-грамовий золотий ланцюжок. Проте Володимир обіцяв хлопцям, що в оселі духовного отця вони знайдуть справжні скарби, тому вони вирішили шукати ще й інше добро. Із підвалу знову піднялися на перший поверх будинку. Маючи при собі скотч, вони зв’язали руки, ноги і очі своїй жертві й почали нишпорити кімнатами. Дещо таки їм вдалося знайти. Тож грабіжники спакували у сумку 12 нагрудних священицьких хрестів, кілька його золотих орденів і медалей, шкіряну сумочку, фотоапарат, бінокль, навіть ліхтарик.
Вдоволені вони покинули житло потерпілого, так і не розв’язавши його. З награбованим пішли до обумовленого місця зустрічі. Володимир під’їхав за 15 хвилин. Після чого поділилися здобиччю, а ватажок порозвозив всіх по домівках.
А отцю Івану якось вдалося звільнитися від скотчу. Він викликав лікарів та правоохоронців. Медики діагностували в чоловіка множинні синці та гематоми, а поліціянти оцінили суму завданих матеріальних збитків майже в 250 тисяч гривень.
Невдовзі злочинна група постала перед судом. Відповісти перед законом довелося кожному. Володимир опинився за ґратами на 10 років, а всі інші – на 8. Хочеться вірити, що після звільнення закарпатські грабіжники більше не ступлять на злочинну стежку і почнуть заробляти на життя чесним шляхом й не катуватимуть більше земляків.
