А ви знали, чому Липову алею в Ужгороді називали телевізором?
Про це закарпатській газеті «НЕДІЛЯ» розповів доктор історичних наук, професор, колишній проректор, а нині завідувач кафедри історії України Ужгородського національного університету, автор багатьох наукових, науково-популярних, навчальних і літературно-художніх видань історик Роман ОФІЦИНСЬКИЙ.
– Яке, як на Вас, найромантичніше місце в Ужгороді?
– Про це краще питати всюдисущу юнь. Гадаю, що пішохідний міст, який навіть отримав другу назву – Міст Кохання. Там освідчуються, увічнюють почуття. Скільки ж на його перилах навісних замків, залишених закоханими?!
Якось я порахував їх. Виявилося, що цих колодок тисяча з одного боку і півтисячі – з іншого. Отже, кілька тисяч ужгородців символічно зафіксували взаємну сердечну прихильність, а ключі викинули у воду. Серед тих замків є вишукані взірці художньої обробки металу з іменами, ініціалами. За атрибутикою це найромантичніша частинка, серце Ужгорода. У мої студентські роки місцем побачень служили обидві набережні, надто липова алея. Її ще називали телевізором, бо тоді Інтернету і соціальних мереж не було, а багато хто любив посидіти тут на лавицях, щоб усіх побачити і себе показати. У сквері на площі Петефі чи у Боздоському парку теж час пролітав, наче у казці.
