Так склалися обставини в моїй сім’ї, що протягом останніх двох років я неодноразово, ба навіть систематично стикався з українською системою охорони здоров’я. Не можу сказати, що маю лише негативний досвід, не хочу згущувати фарби і нарікати. Але думаю, що мій досвід якоюсь мірою віддзеркалює реальний стан української медицини, пише День.
Але далі я змушений розповідати лише про сумний досвід. Про хамство, про відкрите вимагання грошей, про жахливі умови в лікарнях і відсутність будь-яких препаратів, про відфутболювання за пропискою (мовляв, ви нас не цікавите, звертайтеся в поліклініку за місцем прописки), про жахливу некомпетентність медперсоналу і окремих лікарів (які призначають «діагнози» зі стелі, навіть не відправляючи на обстеження й аналізи, і відповідно виписують препарати, що можуть нашкодити хворому).
Тому сьогодні, коли активізувалися замовні кампанії проти Уляни Супрун, яка прагне змінити українську систему охорони здоров’я, хочу висловитися на її підтримку. Окремі зрадофіли й провокатори поширюють в інтернеті й жовтих ЗМІ неправдиву інфографіку про вартість тих чи інших медичних послуг після реформи. Цифри значно завищені, ними лякають людей, провокуючи недовіру й насмішки над самою суттю медичної реформи. Фармацевтична мафія і клани в медичній освіті України поставили собі мету позбутися Уляни Супрун, адже вона несе для них небезпеку – зміни.
Лікарі, які їздять на джипах, але офіційно заробляють 5 тисяч гривень – нічим не кращі за продажних суддів, прокурорів чи депутатів різноманітних рад.
Медицина в нашій країні не безкоштовна, за все доводиться платити, але гроші йдуть попри касу – у кишеню лікарям. Проблема в тому, що вони не несуть відповідальності за свої дії й рішення, за наслідки своєї роботи, лікування, адже часто навіть історія хвороби належним чином не оформлюється – все вирішується по блату, по дзвінку чи за приватний «гонорар».
Платити хабар – принизливо: ховати очі, сором’язливо сунути купюру в кишеню лікаря, коли він буцімто відмовляється. Таке відчуття, ніби лікар робить тобі неймовірну послугу, а не просто виконує свою роботу. І таке в нас на кожному кроці.
Тому реформа від Уляни Супрун – це, по-перше, повернення в медицину поняття гідності й порядності. По-друге, фінансова підтримка хворого з боку держави (відчуйте різницю: підтримка конкретного хворого і підтримка системою самої себе!). По-третє, відмова від совєтської практики лікування «всього на світі» і перехід до професійних нішевих лікарів, спеціалістів у своїх галузях.
Так, можливо, в реформі є недоліки. Але вона однозначно потрібна й на часі.
І тому я підтримую Уляну Супрун.
Андрій ЛЮБКА
