Які психологічні проблеми у людей, які роблять селфі, – розповіла закарпатський психолог
«Погляньте, я в ресторані!», «У мене нова курточка. Оцініть!» , «Дивіться, це я? Не впізнали? Після візиту до перукаря. Як вам зміни?» – таких записів у соцмережах мільйони.
Досить переглянути стрічку – і майже в кожного між друзями неодмінно знайдуться селфісти, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Медики відзначають, що пристрасть до селфі стає хворобою. Більше того, американські вчені провели об’ємне дослідження і опитали 400 осіб у віці до 27 років. Вони дійшли висновку, що навіть три фото на добу (навіть без публікації їх в Інтернеті) уже свідчать про те, в людини розлад.
А якщо любитель фотографуватися виставляє в мережу шість або більше світлин на добу – це вже важка хронічна форма хвороби, тут уже без допомоги спеціаліста обійтися неможливо.
Отже, якщо селфізм – справді хвороба тих, хто відчуває якусь форму залежності від електрон-них гаджетів, важливо знати, якої ж думки про це людина, яка допомагає цей розлад виявити і побороти.
«Селфі називають хворобою ХХІ століття. Надмірна захопленість собою суперечить здоровій логіці. Деколи людина і дня не може прожити, щоб не викласти в мережу свої фото. Але сце не стосується зірок шоу-бізнесу. Для них це частина іміджу, бюджетний піар і реклама, – наголошує психолог Алла Кушнір. – «Селфізм» дозволяє виявити кілька психологічних проблем особистості. Їх нині навіть класифікують. Це – дуже об’ємна тема.
Що ж таке насправді селфі? У перекладі з англійської self – «сам, себе», або самомилування. Надмірне захоплення собою – це нарцисизм, самозакоханість. Ніхто не каже, що любити себе не потрібно, але у всьому має бути здорова грань. Які ж є плюси у селфі? По-перше, можливість знайти партнера, показати власні принади, зацікавити собою протилежну стать. По-друге, зберегти для себе мить, важливу подію у електронному архіві. Але для цього є налаштування, щоб приховати фото від інших. А які мінуси? Передусім, про людину інші знають більше, ніж їй відомо про себе самій. Якщо хтось часто постить себе, можливо, у дитинстві, або в молодості не «нагулявся», рано завів родину. У такому випадку, селфісти нестабільні, схильні до частої зміни роботи та партнерів. Одружені – розлучаються, або шукають просто сторонніх втіх. Але причина може бути і в іншому. Деколи так роблять просто незадоволені життям люди, таким чином самостверджуючись, показуючи, що все довкола не ідеальне, прекрасним у цьому світі є ли- ше я. Причиною селфізму може бути й відчуття недолюбленості. Ще часто виставляють світлини люди у стані неврозу, аби довести комусь, що в мене все добре, я посміхаюся, я щасливий чи щаслива, а те, що ви собі говорите – неправда. Деколи це призводить до параної. При цьому у жіночому селфі переважає демонстрація зовнішніх даних, на другому – соціальних аспектів життя (яка я хороша кухарка, господиня, активістка, працівниця).
У чоловіків же все з точністю до навпаки. На першому місці у них соціальне життя: досягнення, покупки, подорожі, авто, зустрічі з друзями і колегами, ресторани, а на другому – зовнішні дані: красивий торс, біцепси, новий костюм і просто мімічні вирази обличчя.
Виправдати тут можна лише підлітків, які ще шукають себе і часто пробують усе, що лише можна, для яких важливою є думка інших, схвалення дій чи захоплень. Але батькам теж не слід втрачати пильність, проводити роз’яснювальну роботу, щоб звичка в майбутньому не переросла в залежність.
У будь-якому випадку усіма, хто викладає в мережу свої фото, керує бажання викликати захоплення з боку оточуючих. «Селфізм» становить серйозну загрозу тільки в запущених випадках.
З іншого боку, взагалі не показують себе у соцмережах і користуються аватарками невпевнені у собі люди, у яких є комплекси щодо зовнішності. Як кажуть: все добре, коли в міру».
