Чому Ужгород – сакурове серце України
Сотні сторічних японських вишень ростуть у столиці Закарпаття
Днями було розповсюджено недостовірну інформацію про те, що найстаріші сакури Закарпаття нібито ростуть не в Ужгороді, а в іншому місті. Але ж сакуровою столицею України вже давно вважається саме Ужгород, до того ж триденні сакурові тури на цей весняний сезон з Києва, за версією газети «Сегодня», яка не є зацікавленою у викривленні фактів, до Ужгорода коштують 3500 гривень, а до Мукачева – всього 1200. Виходить, що туристи, щоб побачити рожеву столицю Закарпаття готові платити по кілька тисяч, а інші міста області їх цікавлять менше.
Тож де ростуть найстаріші сакури Закарпаття? Скільки їх в Ужгороді? Як вони взагалі потрапили до нашого краю? У цьому й намагалася розібратися закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Коли потрапили сакури до Ужгорода?
Те, що вперше на Закарпатті сакури були висаджені виключно в Ужгороді, підтверджує не тільки легенда, а також і науковці.
Зокрема, за оповідкою, через територію сучасного Закарпаття, яке тоді входило до складу Австро-Угорщини, японські посли везли в подарунок австрійському імператору Францу Йосипу саджанці сакур. Оскільки вечоріло, гості зупинилися заночувати в Мукачеві. Місцеві мешканці дізналися, що японці мають із собою якісь рідкісні сорти вишень і вкрали їх. Із саджанцями вони поїхали в Ужгород і продали їх там як фруктові дерева. Так і з’явилися на Закарпатті перші японські вишні. За часом це могло бути у період з 1848 по 1916 рік. Саме на ці роки припадає період правління Франца Йосипа. Однак правда це чи вигадка – зараз точно сказати ніхто не може.
Але існує справді наукова версія щодо того, коли сакури почали висаджути в Ужгороді. Мова йде про чехословацький період, який, до речі, був найкращим для нашого краю, адже саме чехи зробили для Закарпаття найбільше за всіх своїх поперед-ників та тогочасних послідовників.
«Після Першої світової війни розпалися імперії: Осанська, Російська, Німецька та Австро-Угорська. Після розпаду останньої виникло кілька незалежних держав, серед яких була і Чехословаччина. Через два місяці після завершення війни, а саме 12 січня 1919 року, в Ужгород увійшов 31-й чехословацький піхотний полк. Офіційно край під назвою Підкарпатська Русь увійшов до складу держави чехів і словаків 10 вересня 1919 року після підписання Сен-Жерменського мирного договору, що став частиною Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин. У 1920 році Ужгород законом про адміністративний устрій визнано столицею Підкарпатської Русі, тому постало питання про побудову нових адміністративних і житлових споруд у місті. Адже вмістити чиновників, які мали управляти краєм, було ніде. У 1921 році було складено генеральний план забудови мікрорайону Ґалаґов», – пише у книжці «Екскурсії Ужгородом» доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України УжНУ Роман Офіцинсь-кий. – Варто згадати про родзинку Ужгорода – сакуру. Японські вишні завезені в Ужгород на початку 1920-х років. Чому чехи висаджували сакури у новозбудованих кварталах? Яскраво-рожевий цвіт сакури повинен був «оживляти» сірі похмурі вулиці суцільної забудови в стилі конструктивізму. Сакура – декоративне дерево, яке не плодоносить. Переважно їх приживлювали на черешню чи вишню. Ці теплолюбиві дерева ростуть майже на кожній вулиці «чеського кварталу», а зацвітають у другій половині квітня».
Слова історика підтверджує і біолог, адже хто краще може визначити вік дерев, ніж спеціаліст у сфері рослинництва.
«Класичні сакури з махровими квітками, які, власне, і приваб-люють до Ужгорода найбільшу кількість туристів, були висаджені при будівництві району ґалаґов у 20-30-ті роки ХХ ст. Можна сказати, що історія сакур у нашому краї почалась саме тоді. Частина з цих посадок збереглась і до цих пір, відповідно вік цих дерев сягає 100 років. Найстарші сакури Ужгорода можна побачити в районі саду Лаудона на вулицях Ракоці та Бращайків. Як показав час, сакури чудово акліматизувались в умовах міста Ужгорода і є достатньо добре пристосованими до місцевих ґрунтових та кліматичних умов. Роботи з акліматизації декоративних дерев в Ужгороді продовжились за радянських часів та за часів незалежності України. Як результат – сьогодні не одні сакури створюють неповторний барвистий весняний шарм нашого міста. Справжньою окрасою вулиць стали також гарно квітучі яблуні Недзвецького, сливи Піссарда, глоди, мигдаль трилопатевий, церцис європейський (Юдине дерево), рожеві квіти останнього розвиваються безпосередньо на гілках, дивовижні тюльпанове дерево та магнолії (представлені кількома видами та формами), павловнії, фіолетово-сині «свічки» суцвіть яких в умовах південного Ужгорода складають конкуренцію каштановому цвіту. Ці декоративні породи дерев сьогодні поширені не тільки в центральній частині міста, лінійні та групові посадки їх зустрічаються в різних мікрорайонах та на окраїнах. Безперечно, такі роботи повинні проводитись регулярно і планово, але, як кажуть, краще пізно… Отже, тішить, що процес реконструкції, омолодження та розширення асортименту зелених насаджень в Ужгороді розпочався», – розповіла декан біологічного факультету УжНУ Ярослава Гасинець.
Отже, сумнівів не залишилось: ужгородські сакури є найстаршими на Закарпатті, тож їхньою столицею може бути тільки Ужгород.
А скільки їх наразі у місті?
Про це найкраще знає Ужгородський міський голова, до якого ми й звернулися за роз’ясненням.
«За різними підрахунками у місті зараз ростуть щонайменше 4-5 тисяч сакур. Жодне місто України не може похвалитися такою кількістю цих екзотичних дерев. Кожного року у період цвітіння сакури до нашого Ужгорода приїжджають дуже багато гостей – не тільки з України, а й з-за кордону. Із середини квітня і до середини травня всі місця у готелях і хостелах нашого міста заброньовані далеко наперед. Цього року теж. Сакури – це родзинка Ужгорода, без них ніяк, у туристів наше місто весною асоціюється переважно з цвітінням японської вишні. Але крім них у місті багато й інших унікальних дерев. Наприклад, неймовірно гарно цвітуть яблуні Недзвецького, сливи Піссарда – багато хто плутає їх із сакурами через подібний цвіт. Цвітуть також магнолія, мигдаль, Юдине дерево, тюльпанове дерево – взагалі Ужгород весною надзвичайно чарівний. Утім, він прекрасний у будь-яку пору року. І це без жодних перебільшень. Зараз до озеленення міста, висадження нових дерев, у тому числі сакур, вперше за десятиліття протягом двох останніх років ми почали підходити системно. Були розпочаті посадки молодих дерев, як правило, які планово охоплювали цілі вулиці, а не хаотично, поодинокими екземплярами. Тільки за 2017 рік нами висаджено понад 700 дерев різних порід і форм, серед яких і понад 100 саджанців сакур. Восени минулого року в рамках впорядкування зелених насаджень у центральній частині міста, в кварталі ґалаґов за участі фахівців та представників громадськості (з прискіпливим підходом до оцінки стану кожного окремого дерева) було видалено тільки 12 сухостійних або напівсухих перестійних сакур і одночасно висаджено понад 200 дерев, з яких понад 100 саджанців сакур, кілька десятків молодих дерев яблуні Недзвецького та сливи Піссарда. Також варто зазначити, що історична частина міста ґалаґов, що славиться сакурами, була очищена від самосіву низькодекоративних та інвазійних порід (алича, айлант, клен ясенолистий та ін.). Саме там, за історичними даними, були висаджені перші ужгородські сакури. Вони і зараз там ростуть. До речі, вік деяких із них сягає близько 100 років. І це найстаріші сакури, думаю, не лише на Закарпатті. Наголошу, що ми дуже обережно та обґрунтовано підходимо до питання збереження нашої неповторної візитівки – зеленого обличчя Ужгорода, в тому числі і атракційних сакур», – зазначив Богдан Андріїв.
Ужгород туристичний
Сьогодні в Ужгород приїжджають туристи з усього світу, щоб подивитися на дивовижне видовище і зробити красиві унікальні фотографії. В Ужгороді сакури ростуть всюди – на центральних вулицях, у провулках, у приватних дворах. Є тут навіть ціла алея сакур, що простягається вздовж берега Ужа, на Православній та Київській набережних. Цікаво, що в Мукачеві, другому за величиною місті області, де ці дерева також люблять, теж є сакурова алея, але розташована вона не деінде, а саме на вулиці Ужгородській. Цікавий збіг, правда?
Але щороку саме в Ужгороді проходить традиційний фестиваль «Сакура Фест», який об’єднує всю Україну довкола цвітіння сакури і який відвідують тисячі гостей не лише з інших областей, але також із країн Європи. Захід давно набув статусу міжнародного і є не лише пізнавальним, але й музичним, театралізованим, спортивним та гастрономічним дійством.
У цьому році організатори підготували надзвичайно насичену і видовищну програму, яка включатиме винний фест, фестиваль театрального мистецтва, фестиваль вогню та шоу-програм, фестиваль сучасної духовної музики, спортивні змагання, танці, майстер-класи, закарпатські смаколики і ще багато цікавого як для дорослих, так і для дітей.
Крім того, цьогоріч бажаючих подивитись на ужгородські сакури настільки багато, що майже неможливо придбати квитки на поїзди, що їдуть до столиці Закарпаття на весь період цвітіння японських вишень.
Тому Закарпатська ОДА звернулася до Укрзалізниці з проханням ввести додаткові рейси. «Із 27 квітня по 4 травня запланований додатковий потяг «Київ – Ужгород» (на травневі свята), однак найближчі й наступні вихідні ми вже відчуватимемо гострий дефіцит пасажирських місць, – наголошує Геннадій Москаль. – Тому багато людей, які захочуть відвідати Ужгород у середині квітня й помилуватися сакурами, просто не зможуть дістатися сюди потягом. З огляду на це облдержадміністрація попросила Укрзалізницю ввести додатковий потяг «Київ – Ужгород» і в зворотному напрямку 13 – 15 і 20 – 22 квітня, який можна умовно назвати «Сакуровим рейсом». Багато українців вважають Закарпаття найкращим місцем для туризму в країні, а цвітіння сакури – це чудовий привід приїхати до Ужгорода».
Тож надзвичайно приємно, що до нас курсуватиме особливий – сакуровий – поїзд. І це ще більше підтверджує, що незмінний статус сакурової столиці Закарпаття Ужгород має заслужено.
Сакури полюбили всі закарпатці, тож багато дерев висаджено також в Мукачеві, Виноградові, Хусті, Іршаві,Тячеві, Берегові та в інших куточках області. Нині сакури є чи не в кожному закарпатському селі (навіть прижилися у тих гірських районах, де досить холодний клімат), однак саме ужгородські приваблюють до себе найбільшу кількість гостей. Крім того, щоб приймати туристів, у населеному пункті мають бути не лише гарні квітучі сакури, але й добре розвинена інфраструктура, аби гості мали де заночувати, поїсти, відпочити та й ще на щось цікаве подивитися. І такі можливості, безперечно, найкращими є в Ужгороді.
Тож може закарпатським містам краще змагатися не в тому, де більше висаджено сакур, а в тому, де насправді можна прийняти більше туристів, де створено для них кращі умови і де для власного населення більше робочих місць та можливостей для самореалізації?
А поки що наш Ужгород став містом рожевих мрій, що нагадує справжнісінький квітковий рай. Тож поки диво триває, кожен з нас має можливість насолодитися неймовірною красою найкращих на Закарпатті японських вишень.
Марина АЛДОН, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», екслюзитвно для zakarpatpost.net
