Підтримуєш Супрун? Значить, хочеш знищити Україну. Відомий закарпатський блогер про політику
Загальна нервозність, що панує в нашому публічному дискурсі, у наших суперечках у фейсбуці й громадському транспорті, у політичних ток-шоу і розмовах на кухні – не вщухає, а лише набирає обертів. Маючи справжнього ворога, що загрожує самому існуванню нашої державності, ми не втомлюємося шукати нових ворогів. А коли не знаходимо, то призначаємо їх – тих із поміж нас, що мають інші погляди, думку, позицію.
Якщо ти за Порошенка, ти – зрадник України. Якщо ти за Тимошенко – ти ворог України. Гриценко, Наливайченко, Вакарчук, якщо ти висловився за них, ти – п’ята колона, агент Кремля, розхитуєш човен. Прізвище чи політична програма тут умовні, бо єдине, що робить тебе ворогом – відмінна від моєї позиція, пише День.
Підтримуєш Супрун? Значить, хочеш знищити Україну. Ти за вільний ринок землі? Тобто ти проти України. Вимагаєш пільгового розмитнення автомобілів? Цур тобі та пек. Кажеш, що субсидія – зло? Значить, ти на боці ворога. Ти за долар по вісім чи по тридцять? В обох випадках я припиняю з тобою спілкування, бо в мене на це є своя – єдиноправильна, слушна й логічна – думка.
Ми розучилися слухати один одного, сприймати аргументи, спокійно вести дискусію, погоджуватися і заперечувати, а не шельмувати й звинувачувати. Здається, що існує якийсь план, який має сіяти внутрішній розбрат в Україні, плодити все нові й нові поділи між людьми – знайомими і незнайомими, всередині колективів і між давніх друзів, ба навіть всередині родини. Ми сперечаємося й сваримося, а не пробуємо знайти істину. Призначаємо винних і ворогів у колі своїх найближчих друзів, забувши про основоположне правило: кожен має право на свою думку. Не хочемо цінувати різноманіття.
Зрештою, в нашій культурі – в тому числі в узвичаєному етикеті ведення дискусій – немає поняття, яке англосакси називають «agree to disagree». Його навіть важко перекласти українською влучно. Може, так: погодитися не погоджуватися? Або: кожен залишається при своїй думці/позиції.
Ця фраза вживається, коли сторони дискусії (суперечки) з’ясували свої позиції й усвідомили, що жодна зі сторін не збирається їх змінювати. Тому просто легше покласти край цій дискусії й розійтися, залишившись кожен при своїй думці. Наголошую: розійтися, не вважаючи іншу сторону більш дурною, недалекою, обробленою ворожою пропагандою чи, не приведи Господи, взагалі ворогом, що «розхитує човен зсередини». Часто до цієї фрази додають і запевнення в пошані: «I respectfully agree to disagree».
Не погоджуєтеся з автором цих рядків? Тоді просто «agree to disagree» ? погодьмося не погоджуватися.
Андрій ЛЮБКА
