Коли закарпатці перестануть купувати те, що інші викидають
Коли у нашому краї припиниться ера секонд-хендів
Секонд-хенди заполонили все Закарпаття. Вони з’являються прямо там, де б мали бути дорогі бутики. З кожним роком їх стає все більше і більше, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Журналіст закарпатської газети «НЕДІЛЯ» спробувала з’ясувати, чому область заполонили магазини вживаного одягу, чому їхня кількість постійно зростає, що саме шукають наші земляки в таких місцях.
Там, де раніше був магазин комп’ютерної техніки нині – одяг з Європи. Зайшовши за звичкою купити нову клавіатуру, несподівано побачила дивну картину. У приміщенні було настільки людно, що яблуку ніде було впасти. Такої кількості покупців у цих стінах ще ніколи не було. Що ж трапилось? Старі орендарі з’їхали, а нові знайшли справжній ключ до сердець закарпатців.
Якось під час розмови зі знайомою вона сказала, що якби мала змогу розпочати власну справу, то відкрила б магазин вживаного одягу. Чому? За її словами, зараз це – найвигідніше. Справді, купувати дорогі брендові речі по кишені далеко не всім. А гарним і стильним хочеться бути кожному. Але ж не обов’язково мати в гардеробі 20 пар штанів, 50 суконь та півшафи взуття. Утім на Закарпатті запанувала шопоманія. Усім хочеться мати всього найбільше. Але грошей на таку кількість нового одягу не вистачає. Тому так звані «беушки» і процвітають.
Так, там за безцінь можна дійсно знайти якісну одежу. Але вона не є останнім, як то кажуть, писком моди. Зазвичай у стоках опиняються нехай навіть з етикетками, але речі з минулого, позаминулого та позапозаминулого сезонів.
Але це не важливо…
За статистикою, за останні три роки кількість секенд-хендів в Україні зросла втричі. Так, населення не розкошує, а там розумна цінова політика. У перший день після завозу товару можна знайти найбільше нормальних речей, але коштують вони дорого, у останній – навпаки. Ще одна цікава особливість секонд-хендів. Це – територія жінок. Чоловіків там майже немає. Якщо одинокі представники сильної статі і з’являються, то переважно або в супроводі дружин, або навідуються за якоюсь конкретною річчю і затримуються ненадовго. Зате між слабкою статтю тут трапляються справжні жіночі бої. Одна, скажімо, знайшла один черевик, інша – його пару. Обидві хочуть купити саме це взуття. Тож те, кому воно належатиме, часто залежить від нахабства. Нерідко між покупцями виникають сварки.
Найдосвідченішими клієнтами подібних магазинів є оптовики. Вони гребуть усе на своєму шляху, а потім речі продають або в селах, або через Інтернет. Професійним поглядом вони одразу знають, що варто купувати, а що – ні. Вони в стоках щодня. Інші ж – періодично.
Часто вони беруть не зовсім примітні речі за безцінь, приводять їх до належного вигляду – перуть, прасують, перешивають ґудзики та вносять креатив і продають утридорога. За такий розумний підхід їм лише респект.
Є серед покупців і такі, хто просто шукає щось неординарне, аби виділитися з натовпу, аби бути не як усі, а є й такі, хто просто шопоголік. У таких людей шафи вдома не закриваються. Потім вони придбане добро роздають задарма іншим і навіть не все з купленого одягають…
Щодо самих підприємців, то хоч вони й беруть від гуртовиків «кота в мішку», не бачачи, за який товар платять гроші (а між одягом може бути й справжнє ганчір’я), та витрачені кошти, як правило, вони собі повертають за рахунок тих речей, які мають пристойний вигляд. А таких усе ж більшість.
При цьому дуже важливо знайти не просто постачальника, а надійного постачальника хорошої продукції. Тут теж є ризики… і чималі. У мережі багато подібних оголошень. Пропонують завозити гуртом із Англії, США, Німеччини, Італії. Ціни – максимум 10 євро за кілограм. Мінімум може бути і кілька десятків гривень.
Одяг також ділиться на різні категорії, може бути фасований і нефасований, існують навіть програми легкого старту для тих, хто бажає зайнятись таким бізнесом. За словами самих же підприємців, щоб розпочати справу, достатньо мати 2 тисячі доларів. Вона окупиться вже за 2-3 місяці.
Конкуренція секонд-хендам – лише дешева китайська одежа, яку можна знайти в недорогих магазинах та на ринках. Утім вона настільки неякісна, що все більше людей від неї відмовляються.
І все ж… психологічно купувати те, що інші викинули, не надто приємно. Але дехто дійсно опинився в такому становищі, що купити новий одяг не має за що. Стоки є до того ж не лише в Україні, а в усьому світі.
І все ж… чиновники повинні створити закарпатцям такі умови, аби вони змогли одягатися в те, у що бажають. Потрібно дбати про створення нових робочих місць, щоб наші земляки не їздили на заробітки за кордон. Та й як-не-як секонд-хендам усе ж не місце в історичних частинах наших міст та містечок – там, де повинні бути туристичні родзинки, фірмові бутики, готелі та ресторани.
Анна ЗУСКА, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
