Заборона на продаж землі в Україні порушує права власників – рішення ЄСПЛ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вважає, що мораторій на продаж сільськогосподарської землі порушує права українців-власників цієї землі. Якщо заборону не знімуть, Україні доведеться платити компенсацію громадянам, які звернулися до суду.
Такими є рішення у справі “Зеленчук і Цицюра проти України”, що розглядалася судом з кінця 2015 року, пише ВВС. Україна.
Позивачі – 71-річна Софія Зеленчук з Івано-Франківська і 79-річний тернополянин Віктор Цицюра.
У 2000 і 2004 році позивачі успадкували земельні паї та отримали земельні сертифікати у 2007 і 2008 роках відповідно. Обидві земельні ділянки здані в оренду, за яку один з власників отримує платню зерном і соняшниковою олією, а інший позивач – платнею від 20 до 36 євро за гектар.
Кожен із позивачів поки що не отримають компенсації за порушення своїх прав, – в суді сподіваються, що в Україні таки буде створено ефективний ринок землі.
Але суд присудив позивачам по 3 тисячі євро компенсації за судові витрати. Проте у ЄСПЛ наголосили, що такі компенсації не призначатимуться наступним позивачам у подібній справі, якщо такі з’являться.
Крім того, суд зобов’язав Україну вдатися до законодавчих кроків, які б забезпечили справедливість для власників землі, і це поширюється не лише на позивачів.
Проте це не означає, що в Україні негайно має запрацювати необмежений нічим ринок землі, а український уряд має право самостійно визначати, як буде вирішено це питання.
Але якщо Україна і надалі “демонструватиме безпідставне зволікання” із ухваленням відповідних законів, то йтиметься вже і про грошові компенсації за порушення прав.
У повідомленні суду йдеться про те, що “після розпаду Радянського Союзу в Україні розподіл землі сільгосппризначення відбувався серед колишніх членів колгоспів”. Проте згодом було запроваджено, як тоді вважали, тимчасову заборону на продаж цієї землі, що отримала назву “земельного мораторію”.
Уряд вважав, що це має запобігти концентрації землі у руках небагатьох, вберегти селян від зубожіння і забезпечити використання землі саме для сільськогосподарських робіт.
Судді звернули увагу, що і в самій Україні уряд декларував за мету створення ринку землі, “Щойно буде створено відповідну інфраструктуру”.
“Проте суд з’ясував, що держава не створила чесного балансу між загальними інтересами громади і правами власності позивачів”, – йдеться у повідомленні ЄСПЛ.
Більше того, термін мораторію кілька разів подовжували.
Тимчасова заборона на десятки років і мільярди збитків
Вперше законодавчий мораторій на продаж сільгоспземлі було запроваджено понад 15 років тому. З того час його неодноразово подовжували. Востаннє – наприкінці 2017 року.
Скасування мораторію є одним із зобов’язань, які взяла на себе Україна перед МВФ. Згідно із меморандумом, законопроект щодо земельної реформи мав бути розроблений урядом і поданий до парламенту до кінця травня 2017 року.
Проте на тлі неоднозначних оцінок планів продажу землі з боку суспільства, учасників ринку і експертів, єдина законодавча ініціатива так і не з’явилася.
У Світовому банку підрахували, що створення ринку землі могло б стати значним поштовхом для розвитку української економіки, а власникам землі – принести справедливу вартість за їхню власність.
“Скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель – сьогодні найбільше, що може зробити український уряд, щоб прискорити економічне зростання”, – заявляла директор Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України Сату Кахконен.
Вона нагадує, що до сільгоспземель, нині заборонених до продажу, належить близько 70% усіх земельних угідь України, де розташована третина світових чорноземів.
За розрахунками Світового банку, якби український уряд нарешті наважився на “змістовну реформу земельної галузі”, це могло б “розширити річний обсяг виробництва на $15 млрд та збільшити ВВП приблизно на 1,5%.”
Крім того, це могло б принести до 2 млрд доларів доходу від одноразового продажу державних земель та 250 млн доларів щороку від їх оренди.
Оглядачі також звертають увагу, що попри багаторічну заборону на продаж землі, левова частка українських чорноземів вже має фактичних власників.
