Як закарпатці на полонинах збирають зелене гірське золото
Боржавські полонини – місцевість особлива. Там не просто гарно, а неймовірно казково. Крім того, на гірських хребтах росте багато лікарських рослин, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Піднімаючись на гору Гибма, можна помітити дивовижну картину. Землю встеляє своєрідний килим із яфин та ісландського моху з травою та звичайним мохом. Покривало настільки м’яке, що ходити ним так само приємно, як ватою, складеною у багато шарів. Виникає неперевершене відчуття напівневагомості. До того ж, враховуючи висоту, здається, що під ногами майже цілий світ. Вигляд зверху просто фантастичний: будиночки схожі на іграшкові, машини – на зменшені копії сірникових коробок, а людей внизу зовсім не видно.
Хмари майже зовсім поруч, у них можна пірнути, а руки ніби торкаються неба.
У душі – якась ейфорія! Ще б так! Адже у горах зникає відчуття і простору, і часу. Відстані тут вимірюються не кроками, а подихами.
Але повернемось до моху.
Збоку біля дороги сидить на колінах чоловік у червоній кепці, коричневій кофтині та безрукавці такого ж кольору. На вигляд йому за 40 років. Він тримає у руках великий мішок і наповнює його рослинами. Знайомимось. Каже, що звати його Володимиром і приїхав він із села Лозянське, що на Міжгірщині, разом із дружиною. Подружжя заготовляє мох і здає його в якусь львівську фармакологічну компанію. За кілограм дають їм по 50-60 гривень. Мох переважно він обчищає, а жінка – пакує в мішки.
«Ми добираємося на моїй «Ниві», але більшу частину дороги доводиться долати пішки, – розповідає Володимир. – А потім донизу потрібно тягнути наповнені мохом мішки. Відстань – чимала. Та й робота дуже клопітка. Треба мати на неї терпіння».
До нього часто підходять туристи з різними запитаннями, а він спокійно й терпляче пояснює їм, чим займається, хоча майже всі питають про одне і те ж. Але чоловік ще й переповідає туристам усе, що йому відомо про цю високогірну рослину.
«Ним лікують кашель, бронхіти, астму, – наголошує Володимир. – Тепер – найкращий час для заготівлі. Мох ще вологий і сіруватий. Серед листя та гілля його можна розпізнати і зрізати».
Утім це цілюще зілля, котре ботаніки охрестили як цетрарія ісландська, має набагато більше корисних властивостей.
На півночі ним харчуються і олені, і люди. Близько двохсот років тому мох широко використовувався ісландцями. Його давали виснаженим хворим як зміцнюючий засіб.
Місцеве населення настільки звикло додавати його в хліб, що вживало тільки борошняні вироби, які містили ісландський мох. У давнину гірські народи його їли ще й у вигляді густого желе з медом, а в голодні роки варили його в овечому молоці. Ця рослина рятувала їх від смерті. Потім у мохові розгледіли ще й інші унікальні якості. Примочки з нього сприяли швидкому загоєнню ран, а дітям він служив замість сучасних памперсів.
Крім того, багато хто чув відому біблійну легенду при вихід ізраїльтян із Єгипту. При цьому у тексті Писання згадується про дивовижну їжу – манну небесну. Що це було насправді – досі невідомо. Але існує припущення, що тією манною був саме ісландський мох, який вітер приносив людям із піщаних барханів.
Вперше властивості цетрарії ісландської були описані в лікарських трактатах XVII століття. Через століття знаменитий лікар Луйкен виявив можливість застосування рослини при боротьбі з туберкульозом.
Зараз рецептів приготування лікарських препаратів на основі моху існує безліч. Заварювати його можна, наприклад, заливши літром води дві столові ложки подрібненої рослини і варячи на повільному вогні близько години-півтори після закипання. Таку настоянку треба ще гарячою процідити і можна пити.
Чай із ісландського моху чудово знімає токсикоз у жінок під час вагітності, а ще – ним лікують захворювання щитоподібної залози. Його також додають як фермент до господарської хімії: порошків, мила, засобів для чищення шкіри та хутра. Тому ісландський мох вважається натуральним гомеопатичним засобом.
«Особливістю цієї рослини є те, що вона росте лише в екологічно чистих місцях, – каже Володимир. – Напевно, через це вона й наділена такими дивовижними якостями».
Чоловік продовжує заповнювати мішки високогірними рослинами.
При всій унікальності у нас вони коштують дуже дешево, а от у США за 100 грамів цетрарії дають 7 доларів. Там ісландським мохом не лише лікуються, але й утеплюють будинки. Хоча основне призначення рослини усе ж фармакологічне, бо в ній міститься надзвичайно багато різних мікроелементів, мало не вся таблиця Мендєлєєва. Кажуть, що він навіть допомагає кинути палити. До того ж його ще й широко використовують у косметології – як засіб для очищення та омолодження шкіри та організму в цілому.
Цікаво, що незрізаний мох, коли постаріє, стає схожим на висохлий опеньок. Також, на відміну від інших видів моху, він має коріння, яким міцно тримається за тверду скам’янілу землю. Його обдувають вітри і випалює сонце, тож ця витривала рослина у Ісландії зветься зеленим гірським золотом.
А закарпатські збирачі моху переконують, що він ще й здатний передбачати майбутнє. Для цього перед сном потрібно загадати бажання, а вранці глянути на мох. Якщо він буде зеленого кольору, то задумане збудеться, якщо ж посірів, то треба чекати кращих часів.
Загалом ісландський мох горяни часто називають мольфарським чар-зіллям. І то логічно, адже травники за його допомогою ще в давнину повертали до життя важкохворих. Та й зараз цю таємничу рослину заслужено можна вважати натуральною домашньою аптечкою.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
