Політичні амбіції та здоровий глузд. Що переможе в Чопі?
Чим ближче до виборів, то дедалі більше з’являється гучних політичних скандалів чи обливань брудом у пресі.
Часто такі ситуації вигадані, натягнуті або висмоктані з пальця. І замість того, щоб зосередити увагу на справах громадських, на роботі в округах депутати чубляться між собою, піклуючись про наступну каденцію, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
На безкінечний турецький серіал стали схожими події в Чопі. Група депутатів від партійної сили, яку давним-давно списали з політичної мапи Закарпаття, а України тим більше, настільки мріє про реванш, що явно «загралася» у намагання дестабілізувати роботу місцевої ради і міського голови. При цьому, вперше за багато десятиліть у місті почали робитися речі, про які громадяни й мріяти перестали. Візьміть лише сумнозвісний водозабір та проблему з питною водою, які були у передвиборчих програмах усіх місцевих політиків і який, наче по спадковості, передавався наступним кандидатам. Тепер же, коли ситуація зрушилася і залишається підтримати надходження коштів для завершення робіт, зриваються сесії, ведуться кулуарні домовленості, хто кому за що дасть голос. А ручні ЗМІ з готовими текстами приходять на події і подають інформацію в потрібному для власників видань світлі.
– Мені як мешканцю Чопа байдуже до політики, але мені не байдуже, яку воду п’є моя родина. Мені важливо, щоб у місті були чиста вода, газ, електроенергія, щоб працювали школи, а в разі надзвичайної ситуації спеціалісти в лікарні могли надати кваліфіковану допомогу. І от коли нарешті Валерій Самардак зрушив ці питання з мертвої точки, так на нього треба навішати всіх чортів, бо хтось там хоче йти на вибори, а їм заважає мер, – каже пані Валентина Васько, думку якої щодо подій у Чопській міській раді ми запитали просто на вулиці.
Так сталося, що на минулих виборах більшість у цьому невеличкому міському парламенті отримали депутати від партії Балоги «Єдиний центр», які згодом об’єдналися з партією угорців КМКС. Не без інтересів останніх, звісно. Діючий мер Валерій Самардак завжди був опозиціонером, а от під час останніх виборчих перегонів отримав підтримку мешканців міста й потрапив у владу. Це означає, що наштовхнувся на шквал критики, бо апріорі владу ніхто не любить. Йому ж дісталися законодавчі реформи, повний безлад у господарських справах, порожня казна і борги попередників. Але почалася робота. І непогано у нього виходить, якщо на чистоту. Інженерна освіта і попередні місця роботи дозволяють не на льоту розбиратися у роботі насосів чи водних мереж, а спільною мовою розмовляти з комунальниками та технарями. До речі, вирішення проблеми водопостачання було ключовим у передвиборчій програмі Самардака. І саме за його каденції тут почали робитися реальні справи, за які попередні мери лиш отримували ордени.
Успіхи, звісна річ, виявилися не до душі опонентам. І ось політичні амбіції окремої групи депутатського корпусу і тих, хто за будь-яких обставин мріє повернутися у владу, стали на кону міських питань життєдіяльності міста. Остання сесія Чопської міськради – яскравий приклад кабінетних ігор, змов і зриву роботи мера.
12 червня цього року депутати нарешті зібралися на сесію Чопської міськради. До цього засідання кілька разів переносилися через банальну неявку і відсутність кворуму. Ключовим питанням, що виносилося на порядок денний, була фінансова підтримка комунальних підприємств м. Чоп на 2018-2020 роки. Йшлося про загальний обсяг фінансових ресурсів у 893,6 тисяч гривень, розрахованих на 3 етапи реалізації. Учасники програми – Чопська міська рада, КП ЧМР «Чопський ринок», «Водоканал Чоп» та «Чистий Чоп».
– Для того щоб виконувати роботи, пов’язані з ремонтом водних, каналізаційних мереж та інших комунальних сфер, у 2016 році ми створили два комунальні підприємства, – розповідає міський голова Чопа Валерій Самардак. – Але за ці останні 2 роки «Обленерго» 4 рази піднімало ціну на електроенергію. Тарифи залишилися ті самі. За цей час збільшилася мінімальна зарплата удвічі. Тарифи за цим не встигали. Тому ми зробили тарифікацію з економічним обґрунтуванням і з грудня минулого року почали працювати так, щоб максимально врахувати той тариф і дозволити працювати комунальним підприємствам.
Проблему роз’яснили громадянам і винесли підняття тарифів на громадське обговорення. Слухання провели, у тому числі і за участі тих, хто сьогодні чинить перепони на сесійних голосуваннях. Було вирішено підняти ціну на тарифи на 50%, решту 50% забезпечити виділенням коштів з місцевого бюджету. Пропозицію одноголосно підтримали усі учасники обговорення, рішення затвердив виконком, залишалося проголосувати за нього на сесії. Тут і розпочався деструктив від депутатів.
– За 2 роки діяльності наша команда зробила стільки, що інші не спромоглися зробити за десятки років, – коментує ситуацію Віталій Русин. – Вони нарікають, що неправильно ведеться робота, що неправильно прораховані тарифи. Але ж на громадських слуханнях всі ці питання піднімалися, все обговорили і всі підтримали одноголосно. Працівники не отримують 3 місяці зарплати, а депутати двічі не збираються на сесії. Ми розписали програму, подали всі цифри, аргументували кожен пункт. Вони ж домовилися і не голосують за рішення. Хіба це не злочин перед містом в угоду своїх політичних амбіцій? Ми вже неодноразово пропонували транслювати сесії в он-лайн режимі, щоб люди бачили, за кого голосували і хто зриває вирішення важливих для Чопа питань.
Поки політичні інтриги тривають, Чоп очікує надходження чергового траншу для остаточного вирішення питання водопостачання. Саме команда Валерія Самардака розробила проектно-кошторисну документацію на будівництво міського водозабору. Якщо хто не в курсі, то існуючий був зведений ще у ХІХ ст. для технічних потреб – миття паровозів і потягів на залізниці. Чоп розростався, потреби у збільшенні потужності водогону росли, проблема з питною водою передавалася у спадок від влади до влади. І ось нарешті проект «Будівництво водозабору на підземних свердловинах по вул. Миру в м. Чоп» отримав позитивний висновок державної будівельної експертизи. Місто отримало можливість альтернативного джерела водопостачання. Фінансування цього проекту склало 18 млн гривень. З цієї суми міська рада передбачила у бюджеті 7 млн гривень. І вони були використані на будівництво водозабору. Виділення решти суми вдалося отримати з державного бюджету завдяки клопотанням мера, підтримки губернатора, нардепів та громадських діячів.
– Це насправді історична подія для Чопа, – каже Валерій Самардак. – Ми зареєстрували в Державному фонді регіонального розвитку проектно-кошторисну документацію, пройшли всі інстанції. Нарешті нам виділили спочатку 2 млн грн, а нещодавно у Кабміні повідомили про згоду на решту 10 млн. У цьому році я планую запустити воду. Для забезпечення роботи водогону потрібні люди, за спожиті послуги необхідна справна сплата громадян. Потрібно, щоб працювали комунальні підприємства. Ось чому так важливо було підтримати програму їхнього фінансування. Думаю, варто оприлюднити списки тих, хто проголосував проти.
Таким чином заручниками політичних ігор стали працівники комунальних підприємств і прості громадяни, які готові сплачувати запропоновані містом тарифи і пити чисту воду. Чи домовляться між собою депутати, чи зможе Чоп прийняти, а головне – належно використати нечувану для маленького міста суму в 10 мільйонів гривень і, врешті, чи з’явиться в кранах містян придатна питна вода – слідкуємо далі…
Михайло СОЙМА, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
