Як кіт закарпатців вмикав собі телевізор
А ще він катався на чоловіковому тапкові, як на човні та дивився телевізор сидячи, як людина
Родині Федора та Тамари Щадей із Ужгорода завжди таланило на розумних котів. Не те щоб вихованням тварин займалося подружжя, просто чотирилапі самі собою чомусь витворяли таке, на що не здатні інші їхні пухнасті родичі, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Зараз у сім’ї чудовий сибіряк Васька. Він вміє лапками відкривати всі двері та холодильник. Не раз господар через свого улюбленця залишався без вечері. Поки Тамара не придумала «забинтовувати» холодильник звичайним дротом, аби хвостатий злодій не поласував м’ясом.
А перед тим у Щадеїв був сфінкс Тимко. Він прожив 12 років і ходив перелами балкону, мов балерина. Вмів іще рудий натискати на кнопку пульту і вмикати телевізор.
Проте перевершив усіх своїх наступників перший чотирилапий ужгородців. Його завели вони одразу після одруження ще крихітним кошенятком. Це був безпородний котик сірого кольору. Звали його Мурчик.
Ріс пухнастий так як і інші коти, ніяких при знаків геніальності не подавав. Але коли йому виповнилося два роки, у квартирі почали відбуватися якісь чудасії.
Коли господарі приходили додому, після декількох годин відсутності, то виявляли килимок в коридорі, який їм дістався від бабусі, зсунутим на бік, до стіни, а посеред коридору завжди валявся тапок чоловіка. Подібне видовище повторювалося неодноразово, хоча ґазди залишали помешкання в ідеальному порядку. Вони довго не могли збагнути, що ж відбувається. Спочатку підозрювали один одного, потів – вирішили, що то полтергейст у квартирі завівся. Але якось Тамарі майнула в голові думка, що якщо у оселі нікого крім кота немає, то може це він бешкетує?
Тим більше, що витівок траплялося більше.
Наприклад, у вітальні сам по собі вмикався телевізор. Це була велика радянська конструкція без пульту, з кнопкою збоку. Господарі точно пам’ятали, що виходячи з кімнати, вимикали його, але хвилин через 10-15 «Електрон» починав говорити і показувати. Зайшовши до приміщення, хазяї не помічали нічого дивного, хіба те, що їхній пухнатсик сидів на дивані у незвичній для котів позі, схожій на людську і уважно дивився на екран.
Тому одного разу Тамара вирішила простежити за тваринкою і коли вкотре телевізор включився невідомо як, господиня увійшла в кімнату, вимкнула його й пильно подивилася на кота. Він сидів як завжди, впершись спиною в диван. Тоді жінка вийшла, але двері за собою тільки прикрила і почала уважно спостерігати за тим, що відбувається. Через деякий час кіт, нібито прокинувшись, обвів поглядом кімнату і переконавшись, що він в ній один, піднявся на лапи, потягнувся і зістрибнув на підлогу. Там він повалявся на килимі, побігав, пострибав, широко позіхнув, потягнувся, витягнувши передні лапи вперед і сильно прогнувшись спиною, і не поспішаючи підійшов до тумбочки з телевізором. Мурчик поважно задер голову догори, подивився на телевізор і одним стрибком опустився на всі чотири лапи поруч з ним, збоку. До цього моменту нічого незвичайного в діях хвостатого не було, ну а далі… Кіт, підвівшись на задні лапи і опершись правою передньою на бічну поверхню корпусу, лівою сильно вдарив по кнопці включення. За мить з’явився звук, екран спалахнув і диво минулого століття запрацювало. З почуттям виконаного обов’язку Мурчик вистрибнув на диван і зайняв улюблену медитативну позу.
Тамара була враженою.
Наступного дня жінка вирішила влаштувати коту ще одну перевірку. Чоловік з ранку повів дитину в садок і поїхав на роботу, а вона залишилася вдома, бо мала вихідний. Було вже близько десятої години, коли вона почула якісь шарудіння в коридорі. Господиня відкрила двері спальні і стала очевидцем цікавої сцени. Кіт задніми лапами зсував килимок до стінки і валявся на підлозі. Після цього сірий витівник взявся за розваги. Він знайшов Федоровий тапок, почав трусити ним, носити у зубах… потім кидати його на підлогу і їздити на ньому, як на човні. Швидко перебираючи задніми лапами і відштовхнувшись, Мурчик робив різкий стрибок і опускався точно в тапочок, який, починав ковзати на паркеті. Таким чином котик проїжджав на ньому близько метра і повторював забаву.
Тамара не втрималась і почала голосно сміятися. Кіт аж здригнувся, зрозумівши, що він у помешканні не один і що його викрили. Він подивився на господиню винуватими очима і заховався за тумбочкою.
Звісно, ніхто Мурчика за витівки не карав, а увечері жінка з особливим натхненням розповіла чоловікові та сину про побачене.
Кіт усе ще почувався винним. Лише після смачного пригощання зрозумів, що ніхто на нього не сердиться. Тож він всівся Тамарі на коліна і протяжно замурчав.
Про нього подружжя з особливою любов’ю згадує досі, хоча Мурчика вже давно немає серед живих. Але саме цей чотирилапий був у Щадеїв найбільш особливим.
Оксана ПРИЙМАК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
