Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 22 червня
День на Закарпатті був багатим на події.
Кінець останнього року для випускника школи найважчий! Адже на учня тиснуть усі навколо — друзі, учителі, батьки та рідні з постійними запитаннями: «Куди вступатимеш?
Уже визначився зі справою життя?» Як матусі та батькові не стати ворогом підліткові в момент визначення майбутньої професії?Як допомогти дитині у виборі справи життя?
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що задоволений результатами українсько-угорських консультацій у Закарпатті, а також наголосив на необхідності роботи з підготовки вчителів і методики викладання.
“Ми маємо навчити вчителів, ми маємо змінити методику викладання української мови, оскільки коли дітей приводять до школи й одразу починають говорити про громади, а не починають з ними гратися – це не сприяє тому, щоб вони були українцями… Я загалом задоволений сьогоднішніми консультаціями”, – сказав П.Клімкін за підсумками українсько-угорських консультацій у Закарпатській області у п’ятницю, повідомляє Інтерфакс.
Глава МЗС наголосив, що Україна не виступає проти того, щоб представники угорської меншини під час навчання зберігали свою ідентичність.
Днями всю Україну облетіла страшна новина про черговий випадок знущання над твариною. Колишній лісник і депутат сільради на Закарпатті жорстоко розправився з конем за те, що той пасся на його ділянці.
Світлини понівеченого тіла коня викликали шок, подив та співчуття. Каштан – жертва тирана з Рахівщини, якого чоловік вирішив провчити за те, що несвідома тварина пішла пастися на його наділ. Шкіра коня уся в ранах, око запухле, закривавлене, сам він ледве ходить. Господар радіє лише з того, що вижив, але говорить про улюбленця зі сльозами на очах. У нього тремтить голос, коли пригадує жахливу подію, що трапилася 6 червня.
Згодом стало відомо, що коня хотіли викупити ужгородські волонтери, наіть зібрали для цього гроші, оскільки для господарства він більше непридатний, але господар його не захотів продавати, а згодом навіть перестав відповідати на дзвінки. Кажуть, що кривдник відшкодував усі збитки, але що буде далі з Каштаном – невідомо… А запис про коня у Фейсбуці наразі взагалі видалено.
zakarpatpost.net уже неодноразово писав про жирне чотирилапе триколірне створіння, що жило біля шістнадцятиповерхівки на проспекті Свободи.
Кіт, що виявився насправді кішкою був настільки габаритним, що йому найбільше полюблялося ліниво лежати на прилавку кіоску з фастфудом і приймати пригощання від щедрих ужгородців.
Часом він ніжився на автобусній зупинці, випрошучи собі їжу від тих, хто чекав на маршрутку.
Лагідним чотирилапий не був, навпаки – дикий норов часто брав гору і любителів погладити його він і кусав, і запускав у руки нігті. Тим не менше, його всі любили і постійно підгодовували. Ожиріння призвело до того, що одного разу на кішку напала собака і вона не могла втекти, тож тваринці добряче дісталося. Собака покусав її і сильно розірвав мордочку. Однак із часом рани загоїлися, а триколірний хвостатий зник.
Геннадій Москаль про угорські проблеми на Закарпатті – в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL.
– Це проблема держави?! Та ви що? Угорці складають 0,04 % від всього населення України. Це проблема батьків конкретного учня, і самої молодої людини. Яка, дійшовши вже хоча б до 8 класу, вже має сама чітко вибрати, куди вона “намилилась” – чи за кордон на заробітки, чи жити й працювати тут, чи вчитися в університетах Бухаресту, Будапешту, Праги, Кошице, Братислави, Жешува. В мене питання: це що, завдає шкоди національній безпеці чи зростанню ВВП, на курс гривні до долара впливає? – наголосив він.
Вуличний художник Влад Андрєєв із Ужгорода малює фантастичні пейзажі за 2 -3 хвилини. Замість кісточок використовує пальці. На рахунку хлопця кілька тисяч робіт.
Із унікальною технікою подорожує Україною, де малює міні-картини на вулицях. Побував у Вінниці, Львові, Умані, Трускавеці, Мукачево та ін. Найближчим часом планує поїздку у Португалію. Про свою творчість Влад Андрєєв розповів Gazeta.ua.
“Малювати люблю із дитинства. Так виражаю свій внутрішній світ,- розповідає художник. – Малювати навчався сам. Любив брати бумагу і зжимати її в кульку. Потім намагався реалістично перемалювати, щоб було видно усі складки. Після школи навіть пробував вступити в ужгородський коледж культури і мистецтв. Але провалив диктант, бо погано знаю граматику. Навчався у російській школі, де українська мова була лише додатковим уроком”.
Закарпатці – люди настільки забобонні, що навіть не віриться, як у ХХІ столітті, коли Інтернет є в кожному телефоні, можна вірити у стільки різних пересудів.
Хоча, як правило, люди переконуються, що прикмети не мають під собою не те що наукового підґрунтя, а навіть не вкладаються у здоровий глузд, та все одно в деяких райцентрах області досі можуть закидати камінням чорну кішку, якщо вона перейде дорогу, бо мовляв, не поталанить, а на руки немовлятам, дорослим, на шиї та лапи тваринам в’яжуть червоні стрічки, аби не зурочили. У селах і сьогодні деякі жінки бояться, що в корів босоркані заберуть молоко, а біля будинків радять не садити ялинок, вирізати, бо, мовляв, це до розлуки. Загалом таких прикмет існує безліч, але ми поговоримо сьогодні про інше – про спідню білизну, а саме – про труси.
Закарпатська газета «НЕДІЛЯ» спробувала з’ясувати, звідки в цього забобону ростуть ноги…
