Які містичні історії трапилися на Закарпатті під час зйомок «Захара Беркута». ФОТО. ВІДЕО
– Як побудований побут на знімальному майданчику? І чи задоволені наші іноземні гості, як їх зустрічали, чи сподобалася українська кухня?
– Вони були в захваті, коли потрапили до Карпат і подивилися на Синевир. Якраз перший знімальний день був на Синевирському перевалі. І вони постійно говорили: “Як тут смачно! Як тут красиво! Які тут усміхнені люди!”. Казали також про те, що розповідатимуть у себе вдома, як тут чудово. Навіть Роберт Патрік постійно публікує у себе в Instagram світлини, наголошуючи, як його вразила краса Карпат. Принаймні те, що я бачу на майданчику, українська сторона робить максимум з того, щоб усім було комфортно: не тільки іноземним артистам, але взагалі всій групі. Тому що так не може бути. При всій повазі до гостей, але всі члени знімальної групи повинні відчувати на собі турботу адміністрації, продюсерів. Як я вже казав, від кожної людини, яка працює в команді, багато чого залежить.
– Ми вже бачили перші світлини зі зйомок. Дуже красиві локації. Справді неймовірна природа Карпат. Розкажіть, будь ласка, як ви обирали місця, де мають відбуватися зйомки?
– Зазвичай це робиться наступним чином. Ми дуже довго розмовляємо з location manager – людиною, яка робить перший огляд місцин, шукає їх. Ми розказуємо цій людині про свої бажання, якою має бути ця локація. Він їде, присилає нам світлини. Ми відбираємо і вже будуємо логістику пересування по цих локаціях. І потім уже на місці вирішуємо, що нам підходить, а що ні. Хотілося б, щоб приїхав і сказав: “Я хочу тут знімати”, і не зважати, що до того місця можна дістатися лише пішки або гвинтокрилом – це було б ідеально. Але ми прив’язані до реалій і повинні враховувати можливість під’їхати туди на автівці: привезти щось необхідне для декорацій, або просто доїхати. Тому доволі часто те, що тобі подобається як локація для зйомок фільму, доволі часто не підходить по логістиці, яка повинна бути. Ми зробили чотири таких експедиції по відбору локацій і дещо обрали в Карпатах. Але те, що буде пов’язане з комп’ютерною графікою з ущелиною, з греблею, яка потім руйнуватиметься з цим величезним Стражем-скелею, ми зніматимемо в Києві. Тому що саме такої локації, яка б стовідсотково відповідала тому, що нам потрібно, в Карпатах, на жаль, немає. Це повинно бути величезне озеро, наприклад, як Синевир, поруч з ним повинна стояти скеля, гребля, а за греблею ущелина, а за нею долина із селищем Тухля, а за селищем ще одна ущелина. Таких ідеальних умов майже ніколи не буває, тому дещо ми будуватимемо, дещо створюватимемо на комп’ютері . Але дивлячись, як працюють наші хлопці та дівчата в комп’ютерній графіці, мені здається, це буде дуже реалістично. У них є великий досвід у таких працях у різножанрових фільмах, і те, що вони роблять, – це дійсно світовий рівень. Сьогодні нікого не здивуєш після голлівудських великобюджетних фільмів, але ми, принаймні, будемо на тому рівні, за який не буде соромно ні в Україні, ні за кордоном.
– У соцмережах був пост про те, як ви розбивали тарілку перед початком зйомок. Це така традиція?
– Так. Я не можу сказати хто і коли її започаткував. Але коли я прийшов у кіно, вона вже багато-багато років існувала, і ми підтримуємо цю традицію. Це була новина для наших іноземних артистів, тому що в них такого немає. Але вони із зацікавленістю на це дивилися.
– А чи є у Вас якісь особисті традиції, аби кінострічку відзняли вдало?
– Особистих таких немає. Ну, іноді я там в якомусь маленькому епізоді фільму знімаюся.
– Тобто Ви будете як актор присутній у фільмі?
– Ну, можливо, не знаю. Можливо, зіграю якогось монгола (сміється).
– Добре, шукатимемо вас. Ми знаємо, що Карпати славляться містичними історіями, природа така загадкова. Як Вам здається, чи передасться це в атмосферу фільму?
– Думаю, так. Ми навіть зніматимемо декілька таких епізодів, де саме наш Захар Беркут, у виконанні Роберта Патріка, як мольфар молитиметься, робитиме таке священне дійство, яке допомагає йому зрозуміти або відчути, що відбувається навкруги. Мені здається, що Карпати, як ще один додатковий персонаж до нашого фільму, вони самі будуть додавати і цю красу, і трохи містичності в те, що відбувається на території цієї історії.
– Ви особисто вірите у містику, щось надприродне?
– Так.
– Чи вже траплялися якісь дивні історії на знімальному майданчику?
– Перший знімальний день. По всіх прогнозах була тотальна злива, град, дуже холодно. Ми приїхали на майданчик, вирішили ризикнути. 14-го була така злива саме біля Синевиру і навіть град був. Наступного дня ми приїхали туди на знімальний майданчик, відзняли все, що потрібно було відзняти. І потім нам розповіли, що навколо майданчика була злива, а там, де ми знімали, її не було. Ми це сприйняли, як добрий знак, що, можливо, Всевишній дав нам добро на зйомку цього фільму. Або як було два дні тому в Києві. Ми знімали один із таких доволі тяжких епізодів, коли гине мати братів Беркутів. Вони приносять її тіло додому, де зустрічає їх Захар. І ми знову встигли відзняти. Бо віконце того часу, як не було зливи, було хвилин вісім.
– Отже, природа Карпат і навіть Київ на вашому боці.
– Коли відзняли, ми дивилися на небо, бо це було нереально. Тому що весь день була злива, ми знімали під нею, але коли саме цей епізод, пов’язаний із матір’ю, злива зупинилася на вісім хвилин, і ми зняли.
