На Закарпатті так повирубували ліс, що річки висихають на очах

В Ужгороді так пересохла річка, що її можна перейти вбрід.

Зокрема, біля площі Пушкіна Уж настільки мілкий, що на 70 відсотків течії видно каміння. Води настільки мало, що там не те, що плавати не реально, а можна ходити руслом, майже не намочивши ніг.

Дуже схожа  ситуація й біля пішохідного та мосту Масарика.

Що ж то за дива відбуваються з закарпатськими ріками? То вони ламають все на своєму шляху, розливаючись руйнівними паводками, то пересихають навіть у період дощів, коли спеки ще навіть і не було.

• Хто забруднює Уж в Ужгороді біля Боздоського мосту

Пояснити, як таке може бути газета «Неділя Закарпатські новини» попросила еколога Оксану СТАНКЕВИЧ-ВОЛОСЯНЧУК.

«Люди самі собі мстять. Зробив підкоп і сам же упав у яму. Так само приблизно і з природою. Паводок формується у верхів’ї річки. Затримуватися вода повинна саме там. Коли паде дощ у горах, то там, у високогір’ї альпійські та субальпійську луки відіграють роль губки, яка затримує воду. Та якщо протоптати там стежку та ще й роз’їздити дорогу джипом, то вода по цій дорозі буде литися вниз із великою швидкістю, що відчують низинні райони. Те ж стосується й лісу.  Він утримує опади, але через еродовані лісозаготівельною технікою ґрунти, ущільнені трелюванням, вода стрімко стікатиме донизу і там формуватиме потужні потоки. Таку ж роль природного водозбірника у низинних районах Закарпаття та у передгір’ї відігравали болота і мочарі. У ХХ столітті їх остаточно меліорували, а землі розорали під потреби сільського господарства та забудову. Сьогодні вцілілі природні заплави річок не можна роздавати під забудову, адже то природна річкова територія і водойма має право туди розлитися. Та зараз сільські голови зарезервовані землі, які не можна було розпайовувати, роздали людям. Люди звели там свої маєтки. А потім приходить велика вода і всі дружно волають по допомогу», – наголосила вона.

Тож чому місцева влада захищає вирубки? Чому говориться, що в області все гаразд? Чому столичних журналістів чиновники закликають не їхати до Закарпаття, побоюючись, що вони побачать справжні масштаби карпатського екологічного лиха.

Але ж річки говорять про все красномовніше, ніж чиновники. І ситуація в Ужгороді з Ужем є лише одним із доказів того, що масові вирубки комплексно вбивають всю екосистему нашого краю.

Іван Духнович, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net