Для чого Ийво-нийні зберігала у серванті дитину
Коли закарпатка виявила страшну знахідку, довго несамовито кричала не своїм голосом
Те, що працьовиті закарпатці їздять на заробітки за кордон, вже давно стало звичним явищем для кожного з нас, пише газета «Неділя Закарпатські новини»
Поїхала якось підзаробити в Угорщину і ужгородка Марія Товт. Чоловік пенсіонерки часто хворів, а з пенсії грошей на лікування не вистачало, тож вона вирішила пошукати щастя в сусідів. Закарпатка в Будапешті доглядала за 87-річною жінкою. Хоч робота була і неважкою – прибрати у квартирі та приготувати їсти, але ґаздиня виявилася надзвичайно капризною. Старенька любили хильнути зайвого і тоді вона ставала дуже агресивною. Хоч сама вона на вулицю майже не виходила, та за гроші спиртне привозили їй із магазину прямо до дверей квартири. Аби скоріше сп’яніти, запивала горілку мінеральною водою. Казала, що так вона почувається краще, бо нічого не болить.
Ийво-нийні (тітка Єва – прим.авт.), як з’ясувалося, була не корінною угоркою. Більшість життя вона прожила на Виноградівщині. А от до Угорщини виїхала зовсім несподівано. Якось один її багатий родич, що емігрував раніше і ніколи не мав дітей, не був одруженим, та нажив великих статків, захворів. Він попросив тоді ще 46-річну жінку приїхати доглядати за ним і пообіцяв переписати на знак подяки на неї все нажите. А мав він у розпорядженні квартиру в центрі Будапешта, будинок у передмісті та чималу суму на банківському рахунку. Сам чоловік був відомим лікарем і мав хороші зв’язки, міг оплатити будь-яку доглядальницю, але вирішив краще допомогти сестриній дочці, яка сама виховувала дитину, ніж зв’язуватися з чужими людьми.
От так Ийво-нийні разом із Камілою опинилася у столиці Угорщини. Про це вона постійно розповідала Марії, навіть забуваючи, що ужгородка вже сотні разів про те чула.
Свою працівницю жінка любила, хоч не раз напідпитку і підвищувала на неї голос. Але так добросовісно за нею раніше ніхто не доглядав, ніхто не робив їй масаж та ванни з ромашкою, ніхто так смачно не готував та так чисто й ретельно не прибирав.
Але одного разу Марія вирішила витерти пил у серванті. Раніше Ийво-нийні їй цього чомусь не дозволяла робити. Та жінка бачила, як там брудно, тож коли п’яна господиня заснула, взяла воду, ганчірки і почала виймати посуд.
Раптом її погляд привернула якась скляна велика посудина, що була захована за масивною вазою. Марія вирішила вийняти її. І те, що побачила закарпатка, не просто шокувало її, вона втратила дар мови. У прозорій колбі було тіло дитини. Воно знаходилось у якомусь розчині, ніби заспиртоване.
Жінка не втрималась і закричала не своїм голосом, мало не випустивши посудину з рук. Від галасу прокинулась і господиня. Вона пришкандибала до вітальні, де Марія затіяла велике прибирання.
«Негайно постав на місце!» – люто вигукнула вона.
У Марії трусилися руки. Вона без слів знову поставила колбу у сервант і безмовно сіла на диван.
«Ніколи нікому не кажи про те, що ти побачила!» – сердито мовила до неї Ийво-нийні. Вона навіть протверезіла після викриття її найбільшої таємниці.
«Я розповім тобі про все, аби ти собі потім щось не навигадувала, – продовжила стара. – Слухай. Каміла зовсім не в Америці, як я тобі казала раніше. Вона збожеволіла і померла. Так сталося, що вона завела собі коханця. Повелася з одруженим чоловіком і завагітніла. Дівчина була дуже талановитою, закінчила в Україні консерваторію і співала в ресторані. Імре вона сподобалася з першого погляду. Зустрічалися вони таємно навіть від мене, не те що від його дружини. Але я все ж про їхній зв’язок дізналася і наказала дочці розірвати його. Вона нібито послухала. Та насправді зробила по-своєму і невдовзі завагітніла. Правду від мене приховувала до останнього. Коли я дізналася, аборт ніхто не хотів робити, а залишати від нього дитину я не хотіла. Хоча якби залишила, вона була б тепер живою. Тож ми вирішили викликати штучні пологи. Для цього поїхали на Закарпаття. Каміла була проти. Вона постійно плакала і казала, що не переживе таку втрату. Усе провели мало не насильно. Аби дитина була завжди поруч, я вирішила її забрати і ми оформили документи, ніби в дочки були передчасні пологи, під час яких немовля померло, і таким чином вивезли тіло до Угорщини. Лойчі, мій дядько, тоді ще жив. Він приготував спеціальний розчин для зберігання дитини і помістив її в цю скляну колбу».
Далі Ийво-нийні не витримала і розплакалась. Вона пішла на кухню, перехилила сто грамів горілки, повернулась і продовжила оповідку.
«Каміла після пережитого дуже змінилась. Вона не хотіла ні їсти, ні пити, ні виходити на вулицю. Згодом у неї почалися напади. Дочка просто збожеволіла від горя. А через рік – померла», – важко зітхнула стара.
«Господи! Дитину тримати десятиліттями у скляній колбі у серванті! Це ж ненормально! Від цього б не тільки мати втратила розум, а й будь-яка стороння людина! – вирвалося в Марії.
Вона бачила, що жінка дійсно кається у всьому, і зрозуміла, що спилась вона саме через родинну трагедію. Але й винною у тому, що трапилось, була лише вона.
Залишившись на схилі літ самотньою, свою купу грошей Ийво-нийні використала всього раз – поїхала з подругою відпочивати до Туреччини на 10 днів.
Після того в неї почали боліти ноги, поперек, серце… і більшість часу стара проводила в чотирьох стінах.
Марія допрацювала в жінки до кінця місяця і попросила її розрахувати. Вона не могла знаходитися більше в тій квартирі. Від побаченого їй було настільки моторошно, що ночами вона не могла спати. Більше до Ийво-нийні ужгородка ніколи не поверталася. Але через спільних знайомих дізналася, що стара живе досі і так само топить свої сумні спомини у чарці з горілкою.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
