Карти, замість навігаторів, і подарунки на день народження: українець розповів про роботу на пошті в Данії
Радник з питань культурної дипломатії посла Данії в Україні Сергій Матюшенко 6 років працював листоношею на пошті у Копенгагені. Про це пише Gazeta.ua.
“В 2009 році переїхав у Копенгаген, щоб навчатися на факультеті гуманітарних наук. Стипендію не отримував, тому почав шукати роботу. Брався за все, що траплялося — прибирав, носив меблі. Але найбільше хотілося влаштуватися на пошту. Перш за все тому, що листоноші щодня спілкуються з різними людьми. Для іммігранта будь-якої країни ця робота – найкращий спосіб познайомитися із суспільством, вивчити мову і стати своїм”, – розповідає Сергій Матюшенко.
В Данії робота на пошті вважається не фаховою. Щоб влаштуватися, не потрібно мати спеціальну освіту.
“Єдина вимога – знання данської мови. Вивчити її важко, бо в суспільстві можна довгий час комфортно жити зі занням англійської. Майже кожен чудово нею говорить. Але у мене з цим труднощів не виникло. Вивчити державну мову — прояв поваги до країни, – каже Сергій Матюшенко. – Усім робочим процесам навчають уже на місці. Я також перший тиждень навчався у старших колег. Зголом уже сам давав уроки для новачків. За це щей доплачують”.
Щоб мати змогу поєднувати навчання з роботою, перших два роки українець працював на неповній ставці по суботах. Велосипедом розвозив людям листи, газети, рекламні брошури, іноді книги. Коли закінчилися семінари та лекції, почав перевівся на повний робочий день.
“Сказали, що є вільна вакансія для листоноші, який розвозить пакунки автомобілем. Пропрацював так ще чотири роки. На такій роботі зарплата від 1, 5 до 2 тисяч євро. Остаточна сума залежить від досвіду та кількості відпрацьованих годи. По данським міркам це не дуже великий, але достойний заробіток”.
Працівникам пошти видають зимову і літню уніформу від шкарпеток до зимових курток та взуття.
“Кожен має свій шкафчик у роздягальні. Можна було спокійно переодітися і прийняти душ. Також за проханням працівників керівництво облаштувало тренажерний зал. Він працював, як членський клуб. По-черзі в прибирали приміщення та щомісяця робили добровільні внески”.
За день розвозив понад 200 пакунків
За словами українця, пошта в Данії — це дуже великий механізм, який працює безперервно.
“Я щоранку десь до шостої години приходив на своє робоче місце — стіл з багатьма полицями. Розкладав листи за адресами відповідно до свого маршруту. Потім в такому є порядку переносив все в кошик на велосипеді. На це витрачав годину дві. Найважче було визначити, скільки листів встигну рознести за 8 годин. Решту забирали наступні зміни. Така ж схема була, коли працював на автомобілі. Приходив і розкладав усе згідно маршруту. За день розвозив понад 200 пакунків. Звісно вони не всі приватні, іноді в одну фірму віддавав одразу 10 штук”.
В Данії є традиція давати чайові
В данській пошті існує правило не використовувати в машинах навігатори.
“Нам видавали карти. Це допомогло дуже швидко вивчити місто, – каже Сергій. – До того ж пощастило працювати на пошті у час реформування, коли вона ще була державною. Зараз листів пишуть мало, звичайні велосипеди замінили електричними. До речі, в Данії є традиція давати чайові. Її ще пам’ятають старі люди. Колись, особливо в селах, було заведено запрошувати поштаря до хати і пропонували щось поїсти. Або давали в перекладі на українську “гроші на випивку”.
“Я їздив як і у багаті, так і у бідніші райони. Скрізь зустрічали привітно, бо листоноша в Данії вважається почесною і важливою працею. Усі з дитинства знають кольори пошти. А поштар – дуже популярний герой у дитячих казках. Люди знали, коли у мене день народження, вітали, дарували подарунки. Серед них годинник, який і досі зберігаю. Але найбільше сподобалася подарована відкривачка у формі слона. Це дуже симаволічно. Слон – старовинний символ найголовнішої броварні в “Карлсберг”. Його зображення часто використовують в архітектурі і дизайні країни”.
